Євген Якунов: Чи потрібна Україні урочиста інавгурація Президента?

179
Євген Якунов, журналіст

Зеленський зруйнував усю урочистість «урочистого засідання Верховної Ради». Мало того, що відмовився бенкетувати, так ще й розпустив парламент.

«Було весело», як сказав Парубій.

Ляпас був самому дійству під назвою «інавгурація», пафосному і надуманому. І змусив засумніватися, а чи потрібне воно взагалі – це урочисте засідання? Куди спеціально зганяють депутатів, чиновників, начальників всіх рангів. Де підраховують кількість і якість зарубіжних гостей. Щоби порівняти: «У нашого важняків було більше».

Ці булави, нагрудні знаки, співи… Вручення книжечки, що засвідчує, що пред’явник цього – дійсно Президент, а не самозванець, та ще з напуттям, що звучить з вуст глави ЦВК: «У цьому посвідченні закладені всі мрії та сподівіання народу». У «посвідченні»… «мрії й сподівання».

А комедійний серіал з майже серйозними дискусіями про дату інавгурації та доводами: чому 19-го не можна, а 20-го можна? Коли запрваджували воєнний стан, менше було базару. Воно, це урочисте засідання, того варте?

Президента і канцлера ФРН теж призводять до присяги, але в діловій, робочій обстановці. Міністри, і серед них канцлер, на очах у бундестаґу гуськом шикуються в чергу і зачитують коротку присягу, притискаючи долоню до серця. І все це на черговому, а ніяк не на урочистому засіданні. І одразу ж – за роботу.

Можна сказати, що в США по-іншому. Ну, так в США пост президента заснували коли? У 18 столітті. Коли влада і не влада начебто без царських церемоній. І президентів приводили до влади через урочистості, запозичені з коронації монархів.

Саме слово «інавгурація», кажуть, пішло зі Стародавнього Риму, тоді в ритуалі приведення до влади імператорів брали участь «авгури», тобто ті, які «ворожили на польотах птахів». Мовляв, підтверджуємо, що пташки сказали: він – від бога.

Коли в 1996 році писали Конституцію під Кучму, цей ритуал запозичили в американців. Пам’ятаєте, тоді за Кучмою, де б він не виступав, всюди тягали ще й президентські клейноди – «штандарт» та інше. З нього тоді вже (Табачник, Горбулін й інші) робили царя – щоби плебс не смів майданити.

Запозичили в американців і ідею статусності «першої леді» – такої собі ерзац-королеви. А за часів Ющенка вже і дітей – принців і принцес.

Хто знає, може, Янукович і зірки на плечах витатуював, щоби в потрібних колах легітимізуватись…

У 18 столітті присутність при складенні присяги знаті й почесних гостей з-за кордону була необхідною – ні соцмереж, ні інтернету тоді не було, і хтось повинен був засвідчити сам факт вступу на посаду? Щоби не з’явився самозванець.

А сьогодні ми по телевізору все бачимо самі.

Навіщо вся ця сусальна позолота? Навмисний пафос? Та ще і в країні, яка воює і все ще не вилізла з бідності? Навіщо? Щоби народу «було весело»?

Якщо Зеленський такий демократ (а я в цьому не сумніваюся), то міг би не тільки від банкету відмовитися, але і в майбутньому прибрати з Конституції весь цей ярмарок марнославства і перевести саме поняття «влада» із сакральної в ділову мову. Щоби народ сприймав президента не як гетьмана з булавою, а як першого менеджера.

Прийшов у ВР, за три хвилини прийняв присягу і все: «Графе, на вас чекають великі справи…». І за роботу…

Джерело: Евгений Якунов

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв