Петро Олещук: Facebook в Україні перетворився на форму інтелектуального онанізму

235
Політолог Петро Олещук

Читаю фейсбук і переконуюсь у тому, що він у нас перетворюється на форму інтелектуального онанізму. Коли я приходив у фб, то це був концентратор думок і дискурсів, де ти міг як познайомити з думками інших, так і познайомитися з думками інших. Це було цікаво і корисно.

Зараз фб-публіцистика – це пережовування по десятому разу одного і того самого лайна із таким виразом обличчя, ніби жування лайна – чийсь святий обов’язок. При чому, лайно у кожного своє. І всі, наче, розуміють, що смердить. Але визнавати це неприйнято.

А все чому? Віктор Федорович та його дружня родина мали досить приблизну уяву про Інтернет та соцмережі. Вони лише відчували, що десь є щось, що вони поки не віджали, а тому хотіли «поставити» Вітю Януковича-молодшого на «поток Інтернету». Але оскільки Вітя був інтелектуалом навіть за мірками родини Януковичів, то все обмежувалося якимись дурними проектами регуляції мережі.

Але після 2014 року еліта збагнула, що всі ці фейсбуки – це серйозно. Так виникли професійні боти та реєстрові опініонмейкери, у яких була одна задача – розкидати гній у соцмережах. Правда, з цього гною так нічого і не виросло.

Професіонали набили ФБ страхами, фобіями, кошмарами та конспірологією, у порівнянні з якою запис промов параноїка – вершина логічності.

На місце вільного простору прийшло пасовище для «мережевих стад», які звикли іржати у єдиному пориві під керівництвом вожаків.

З одного боку, це все часто буває цікавим. Ну, як цікавим… Це як по «енімал пленет» глянути фільм про пожирання антилоп крокодилами. Але це не дає, за великим рахунком, нічого ні тобі, ні антилопам…

До чого це я. Часом відчуваю, що міг би щось написати, але не маю мотивів, бо відчуваю, що ФБ пішов у минуле… Звісно, і зараз тут можна знайти щось корисне, але вже не кожного дня є бажання занурюватися у все це.

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв