Олександр Кочетков: Про вплив про президента

156
Олександр Кочетков, політолог

Оскільки тема хвилює багатьох, ділюся «таємним знанням».

Президент України – специфічна посада. Тому що сприймається як глава держави. І є три моменти, що пов’язані зі спробами впливати на його рішення.

  1. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЦУНАМІ

Натовпи людей звідусіль намагаються донести до Президента якусь інфу. Навіть якщо Президент або його апарат намагаються відгородитися від цього потоку, це неможливо. Він не зможе сховатися від свого глави СБУ, від депутатів, від своїх ключових працівників (нагадаю, що глава АП і перший помічник завжди конкурують між собою, зокрема і за право формувати думку Президента), від своїх друзів і сім’ї зрештою. Дуже скоро Президент стає більш поінформованим з політичних питань, ніж будь-хто, хто намагається впливати на нього. Він автоматично знає більше тих, хто намагається вчити його життю.

  1. НЕВІДПОВІДНІСТЬ МОЖЛИВОСТЕЙ

Досить скоро Президент помічає, що всі, хто намагається продавити через нього свої інтереси, насправді виступають тривіальними прохачами. Тому що Президент має можливості як ощасливити будь-якого бізнесмена чи політика, так і втоптати його в бруд. Не обов’язково робить, але відчуває, що може. І тут вже виходить не стільки вплив когось на Президента, скільки добра воля, примха Президента задовольнити чиєсь прохання, а чиєсь – проігнорувати.

  1. РІВНОДІЮЧА СИЛА

Спроб щось нав’язати Президенту, сформувати його позицію з того чи іншого питання настільки багато, вони походять з різних центрів, як правило, суперечать одна одній та в кінцевому підсумку просто нівелюють одна одну. Тобто, рівнодіюча сила всіх цих впливів прагне до нуля. Значно серйозніше Президентом сприймаються геополітичні впливи, оскільки там центрів сили менше, і помилка тут може привести до зникнення того, чим Президент керує. Тобто, зникнення країни.

За кінцевим рахунком, фаворити за впливом у Президента бувають, але ненадовго, поки їх не з’їдають конкуренти, які всі об’єднуються проти такого фаворита. І вже точно не може бути одного центру, який керує Президентом. Кудюкін не керував Кравчуком. Пінчук не керував Кучмою. Порошенко не керував Ющенком. Ахметов не керував Януковичем і т.д.

Коли необхідно було реально вплинути на Президента у важливому для країни питання, доводилося домовлятися між собою. Високопоставлені люди з різних сфер в умовах максимальної секретності домовлялися, розписували ролі, заходили до Президента і висловлювали частину необхідної картини. А вже в голові Президента складалася вся мозаїка, і він вважав це своїм рішенням. Але це – унікальні випадки.

Джерело: Александр Кочетков

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв