Віктор Лешик: Дехто нарешті визнав – або ми переможемо у війні, або путінська Росія знищить усе українське

148
Віктор Лешик, журналіст

Добре, що частина з нас стала настільки дорослою, що відверто визнає: або ми у цій війні переможемо, або путінська Росія знищить все українське. Ось тут в нашому суспільстві починається роздоріжжя. 60 відсотків опитаних соціологами бачать і визнають, як факт, війну Росії проти України. І 60 відсотків не мають жодного бажання із зброєю в руках захищати країну від зовнішньої агресії. Ось ці 60 відсотків у другій групі і є електоральною базою і «Слуги» і Опоблоку. Зараз всіляко політики грають на інстинктах цих 60% Які вони?

Людям властиво без спеціального виховання і десятилітньої мілітаристської атмосфери бути пацифістами. Перемоги Гітлера на початку Другої світової стали можливими у тому числі тому, що європейці не хотіли воювати. Там прийняли погляд Е-М Ремарка на війну, як суцільний жах і безглуздя. А НСДАП розгорнула ще до заволодіння офіційною владою надпотужну мілітаристську-реваншистську пропаганду, вкрутила уже в кінці двадцятих у свою орбіту молодь і навіть дітей. Саме з них у 39 році вийшли чудові вояки.

Або згадати реакцію американського суспільства. Яке через 20-25 років виростило покоління хіппі, які не пам’ятали і не хотіли пам’ятати 2-світову війну, а хотіли всіх обнімати, займатись коханням і курити травку. Вони змусили свій уряд припинити з ганьбою для військових США будь-яку активність у В’єтнамі.

Водночас сучасний геній – реформатор Лі Куан Ю, що спостерігав, як комуністична чума з Китаю і В’єтнаму наповзає до всіх сусідів, вводив безпрецедентні заходи по мілітарному вихованню населення, яке на момент проголошення Сінгапуру незалежним, являло собою пару мільйонів зденаціоналізованих маргиналів: китайці зі своїм місцевим діалектом, індусів, малайців… І звернувся Лі Куан Ю за допомогою в організації оборони насамперед до спеців із Ізраїлю. І створив з маргиналів націю. У тому числі ( але не тільки) за рахунок агресивно-безкомпромісної установки: це наш острів, наша земля і ми нікому її не віддамо.

Спроба Гітлера встановити контроль над заможною Швейцарією, де було чимало німецькомовних, зазнала повного провалу. І не через складний гірських рельєф. Ні. Причина – у багатостолітньому мілітарному вихованні юнацтва. Кожен дім – це малий арсенал стрілецької зброї. Кожен юнак мирної Швейцарії (700 років без війни) проходить військову підготовку і періодичні військові збори.

Ми за минулі роки не вибрали до кінця ні концепцію суто кадрової армії з відповідною фінансовою винагородою. І не розгорнули заходи по внутрішній мобілізаційній готовності населення до відсічі агресору – 80-90% призовників, зрозуміло, просто не йдуть у військкомати.

А тільки останній варіант (Сінгапура-Ізраїлю) нам лише і підходить. І справа не в грошах.

Наша культурна, історична, ментальна близькість з росіянами настільки очевидна, що сьогодні ті самі 60% готові позбутися всього українського, тільки б не було війни. Вони, як малюки, думають, що на цьому – на поглинанні Росією – для них і їхніх дітей війни й закінчиться. Як свідок афганської авантюри, можу розчарувати: ця машина комуністичної і посткомуністичної імперщини вбере всіх пацифістів у себе і пожене на нові війни.

Не підходить суто професійна армія без довготермінового патріотичного виховання ще й тому, що спеціалісту на станції ППО БУК все одно на кого працювати, все одно кого збивати: російські, українські чи цивільні малайзійські літаки.

І як показують політичні настрої цього року, не підходить орієнтація на кадрових військових й ігнорування патріотичного потенціалу населення і з політично-стратегічної точки зору. Не підходить настільки, що це можна вже називати катастрофою.

Порошенко дуже хотів подобатися пацифістам – демократам Євросоюзу. І всіляко ізолював населення з його непередбачуваними добровольцями від війни. Зрештою, цього від нього просто вимагали партнери – приберіть парамілітарні неформальні об”єднання з суспільного життя.

Лише днями через 5 років від початку війни постмайданна Верховна влада визнала можливим підтримати на державному рівні юнацьку патріотичну організацію «Пласт». Хоч щось.

Зеленський тим паче не стане розгортати виховання молоді у проукраїнському мілітарному дусі. Можливим це стане через певний політичний цикл. І через наочність катастрофічності пацифізму для тих самих 60% в наших конкретних історичних геополітичних умовах.

Джерело: Віктор Лешик

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв