Лариса Ніцой: Гидко дивитися, як наші політики гнуться, коли їх ніхто не гне

93
Лариса Ніцой, дитяча письменниця

Дивлюся «Право на владу». В студії зе-команда. Говорять про мову. Обговорюють статус російської мови, як регіональної. Ну звісно, про що їм ще говорити.

Виступає дипломат Яременко, теж член зе-команди і каже:

– Я проти теми надання статусу російській мові регіональної, – ну, нормально так каже, і тут продовжує, – але давайте не забувати, що ми йдемо в ЄС і там їхні правила, тож перед нами можуть поставити це питання.

Пане Яременко, знаю Вас як патріота, от припиніть ці прогинаси.

Зе-команда складається з різношерстої публіки. Протилежної за світоглядами. В зе-команді є як відверті русофіли та українофоби, так і україноцентристи. Звертаюся з питанням для роздумів до української частини зе-команди.

Як так вийшло, що Латвія, яка має 45% насєлєнія росіян, не утверджувала в себе регіональну російську мову – і треба ж таке, вступила в ЄС. Як країна величиною у 1,9 мільйони змогла відстояти своє право на свою мову без російської регіональної? А українські дипломати та інші політики при відсутності 45% в Україні росіян постійно розповідають про Хартію і про гіпотетично регіональну російську?

Як Литва і Єстонія, не утверджуючи регіональної російської – вступила в ЄС?

Як Чехія, не утверджуючи регіональної російської – вступила в ЄС?

Як Польща, не утверджуючи регіональної російської – вступила в ЄС?

Може тому, що визнали російсько-совєцький період окупацією?

Може ще й тому, що ці народи, ці країни і ці дипломати навіть у думці не припускали, щоб мати в себе регіональну російську? На відміну від України. Ще ЄС нам нічого не каже, ще не нагинає нас, а ми вже малюємо гіпотетичні вимоги, і вже гіпотетично нагнулися і нагинаємо свій народ.

Інші країни ратифікували Хартію і в них немає регіонів, де російська мова має особливий регіональний статус.

Прошу поважного дипломата Яременка (як українську частину зе-команди) в майбутньому гіпотетично висловити позицію, що українці не гнутимуться!!! І що гіпотетично питання мови в принципі не може стояти перед Україною, бо мова – це питання національної безпеки України. Це наш щит і броня.

Ну і нагадую всім читачам та присутнім у студії, що українців уже лякала попередня влада ЄСом і їхніми вимогами. Нас уже лякали Венеційськими комісіями. Мовляв, вони гнуться, бо гне Венеційська комісія. То що нам написала Венеційська комісія? Забули?

Популяризація і утвердження державної мови в Україні – це похвальна практика, стандартна для всіх країн. От що написала Венеційська комісія одним з перших пунктів. А ще написала, щоб перехід для меншин на державну мову зробили плавним і комфортним. ПЕРЕХІД.

Зрозуміло Вам?

Гидко дивитися, як наші політики гнуться, коли їх ще ніхто не гне. Читають іноземні політики такі прогинаси, дивляться іноземні політики по ТБ на такі прогинаси українських політиків і, звісно, ставлять нас в позу зю. Бо ми самі ж і дозволяємо. Наперед.

ДОСИТЬ ВЖЕ! ДОСИТЬ ГНУТИСЯ !

Джерело: Лариса Ніцой

Коментарi

Коментарiв