Олександр Кочетков: Про Петра Порошенка з психіатричної точки зору

85
Олександр Кочетков, політолог

Прочитав інтерв’ю ПОПа «Українській правді». Зрозуміло, ПОП програв не тому, що мародерствував, безбожно брехав і розколював суспільство, а тому, що проти нього діяла поліція і деякі політичні технології. Та ще й Путін чатував…

Ну, щодо вирішальної ролі у виборах поліції в умовах, коли під Порошенком були СБУ, ГПУ і суди – це просто несерйозно. А щодо технологій, то різні фахівці, я, в тому числі, давно тлумачили Петру Олексійовичу, що технологічні вигадки ефективні тільки тоді, коли збігаються з настроями суспільства. Але йому завжди хотілося чогось такого, щоб раз – і умонастрої помінялися! Ну, і отримав ботоферми, на 8%.

Важливіше інше. Порошенко є яскравим прикладом глибоко акцентуйованої особистості, причому його акцентуація полягає в тому, що цей персонаж абсолютно переконаний: правильно лише те, що йде на користь особисто йому. Тут і зараз, а не в якійсь перспективі!

Тому його лицемірство і фарисейство зовсім органічні, адже вони, як він переконаний, допомагають йому отримати бажане, а значить, йдуть на користь. Природно, те, що такий персонаж публічно проголошує в якості правди, може змінюватися з часом на прямо протилежне, але це не викликає у нього жодного дискомфорту: вчора йому на користь йшло одне, і він це люто підтримував, а сьогодні на користь прямо протилежне, і він настільки ж щиро буде відстоювати те, що вчора заперечував.

Наприклад, ситуація з блокадою окупованих територій: спочатку ПОП розповідав, наскільки вона жахлива, потім підтримав і захищає зараз. Вчора гаслом його кампанії була успішна реформа силових структур України, сьогодні, виявляється, нереформовані силовики займаються політичним переслідуванням Порошенка.

Ще одна риса подібної глибоко акцентуйованої особистості – це абсолютне самовиправдання: завжди і в усьому. Адже почуття неправоти і провини організму на користь не йде, а значить виключається з підсвідомості. Підкреслюю: мова саме про щире почуття сорому і провини. А визнати себе неправим в тому, що він когось не додушив або щось недовкрав такий персонаж завжди може.

Акцентуація – це ще не психічний розлад. Але впритул межує з ним. До речі, глибоко акцентуйованими особистостями є самозвані пророки, глави харизматичних церков тощо – це до того, що у ПОПа є безліч цілком щирих прихильників.

Джерело: Олександр Кочетков

Коментарi

Коментарiв