Експерти не вірять у розвиток України без конституційної реформи

202
Лауреат Нобелівської премії з економіки з Чиказького університету, представник Каліфорнійського університету в Берклі Жерар Роланд і Тимофій Милованов із Київської школи економіки й Піттсбурзького університету проаналізували необхідність запровадження змін до Конституції України.

У статті для VoxUkraine експерти наголосили, що для України політична криза, зміни уряду й розквіт корупції вже стали цілком звичним явищем, так само як боротьба між Президентом і Прем’єр-міністром, якщо не враховувати ситуацію з консолідацією більшості реальної влади Президентом. Тим не менше, деякі глави держави, які володіють силою, схильні до зловживання своїм службовим становищем, тому їх можуть стримати лише вуличні протести. Зокрема, йдеться про події Майдану. 
Українці вже давно розчарувалися в політичній боротьбі, фактичною бездіяльністю влади щодо запровадження реформи і боротьби з корупцією. Відповідно, є обґрунтовані підстави вважати, що держава потребує глобальних змін до Основного закону, які допоможуть подолати регулярні політичні кризи й корупцію.
Автори нагадують, що в Україні є чинною змішана парламентсько-президентська система, відповідно до якої і Прем’єр-міністр, і Президент мають певний контроль над урядом. Главу держави обирають під час прямих загальнонаціональних виборів, у той час як главу Кабінету Міністрів обирає Верховна Рада. Президент володіє владою над главами місцевих адміністрацій і частиною КМУ, очільник якого і контролює уряд. За словами експертів, таке поєднання влади глави держави над місцевими органами влади з відповідальністю членів Кабміну перед парламентом є унікальною рисою української держави. 
«Таке перемішування повноважень спричиняє внутрішню політичну боротьбу та взаємні обвинувачення. Повноваження президента призначати голів місцевих адміністрацій (або, після реформи децентралізації, призначати місцевого чиновника, що зможе накладати вето на рішення місцевих адміністрацій) є особливо проблемним. Призначені президентом, ці посадовці мають мало мотивації робити те, чого очікують виборці; натомість вони роблять те, чого хоче Президент. Водночас Прем’єр-міністр контролює більшість міністрів уряду. Поки Президент та Прем’єр-міністр змагаються за владу, уряд країни й місцеві адміністрації перебувають під перехресним вогнем і чиновники різного рівня змушені саботувати дії один одного», − йдеться у статті.
Фахівці також наголосили, що ще однією глобальною проблемою в державі є необхідність у національному лідері, який би віддано боровся з корупціонерами в уряді. Конституція надає Президенту право призначати Генерального прокурора й очільника Служби безпеки в разі схвалення цих кандидатур Верховною Радою, проте аби глава держави мій дійсно виконувати роль лідера, який протидіє корупції, його варто позбавити обов’язку призначати державних службовців, оскільки будь-якому лідеру складно об’єктивно займатися розслідування справ щодо підозри в корупції тих осіб, яких він сам і призначив. 
«Українці зможуть розраховувати, що Президент очолить антикорупційні розслідування, лише після того, як право призначати чиновників буде цілком передано обраному парламентом прем’єр-міністру та місцевим лідерам, обраним місцевими радами. Це також знизить ризики внутрішньої політичної боротьби та покращить підзвітність влади, унеможливлюючи взаємні обвинувачення Президента і Прем’єр-міністра за невдачі виконавчої гілки влади», − наголосили автори.

Коментарi

Коментарiв