Оксана Забужко: Відвернешся на два тижні – а тут «скажений принтер» замість парламенту

107
Оксана Забужко, письменниця

«ВЛАДА ЇХНЯ, КРАЇНА НАША» (с).

Отак відвернешся на яких 2 тижденьочки всього (маю я, врешті-решт, конституційне право на відпочинок?), вертаєшся, а тут, гульк, – як в улюбленому анекдоті Івана Малковича, «озираюсь, а стодоли нема» (с): замість парламенту – «скажений принтер», небезпечних для Росії свідків відпускають на штири вітри, міжнародна репутація країни летить під три чорти, «міністр освіти» пише в ФБ пост з 10 граматичними помилками (орудний, блін! орудний відмінок, це 5-й клас, навіть обкладинку підручника пам’ятаю!))), обраного киянами мера вже замірились міняти «по лічному распоряженію» Главпуфика, і нарешті, Шустер, головний символ нашого довоєнного «10-ліття нагноєння», повертається на екрани, щоб продовжити з того місця, де його перебили, – загальне враження таке, наче всіх бісів з бісенятами випускають разом, бо спішать-хапаються встигнути, доки півень не запіяв!..)))

(Ордалії-абсурдалії, виганяння злих духів через випробування – вогнем, водою, мідними трубами: над «мідними трубами» можна поставити червоне кружальце: «ми зараз тут»).

Попри все, моє завдання в цьому чортоплясі незмінне – нагадувати, що ми все ще належимо до старих культурних націй (навіть якщо конкретний Вася чи Наташа про це нічого не знає!): поки в громаді є люди, які це пам’ятають (хай навіть у межах статпохибки – а в нас їх далеко більше!), шанси цілої такої громади витримати випробування завжди будуть розмірно високими. Тож, що називається, «стежте за оголошеннями»: на цій сторінці публікуються тільки конструктивні новини.))

(Навіть «Код Гурніка», якщо розібратись, – вийшов повістю про те, як українці виживали в не до порівняння гірших умовах, аніж сьогоднішні: в СРСР Сємічастного й Андропова, коли, здавалось би, шансів дожити «до співу півня» не було жодних, – але сповідуваний середовищем, яке мене сформувало, принцип “ВЛАДА ЇХНЯ, КРАЇНА НАША”, навіть у вимушено обмеженому застосунку – таки давав свої плоди: через тиждень, коли книжка вийде друком, всі охочі зможуть побачити на живому прикладі, як це працювало.

А про інший, куди грізніший і амбіційніший книжковий проект за моєю участю, благополучно закінчений цього літа, розкажу трохи згодом – він вартий окремої розмови, і не одної.)

Словом – працюємо далі…

Як казала моя Дарина – «це наша війна, і ми її ще не програли» (с).

Джерело: Оксана Забужко

Коментарi

Коментарiв