Єврооптимісти роблять величезну помилку, − аналітик

137
Медіааналітик, політтехнолог Петро Журавель прокоментував новину про створення двох правоцентристських політичних проектів в Україні.

«Не скажу в цьому тексті нічого надприродного, але мені здається, що чим більше ми будемо кричати про очевидні речі, то тим більше буде мотивації домовитися і об’єднатися у більш-менш адекватних українських політиків. Не буду говорити про причини такого рішення: більш-менш все ясно − не поділили лідерство і сфери впливу. У цьому тексті акцентую увагу на тому, до чого «похід двома колонами» призведе», − зазначив у статті для Лівого берега аналітик.
Він зауважив, що Саакашвілі, Гацько, Чумак, Лещенко, Найєм і інші представники нової партії «далеко не святі», проте, на його думку, «якщо робити вибір між ними і черговим номінальним Юхимом Звягільським, який в 9-ий раз потрапить в парламент і яким «в обід 300 років», то вибір очевидний».
«Тому, потрапляння цієї відносно прогресивної тусовки відносно молодих політиків в новий парламент вкрай бажане. Також відразу зазначу, що ставлюся до них із симпатією і хотів би їх бачити «під куполом», але в їх підготовці до виборів можна виділити відразу кілька глобальних проблем», − наголосив політтехнолог.
Одним із основних факторів, на його думку, є обмежений електоральний ресурс: «Електоральна ніша для ліберальних політичних сил в Україні зовсім невелика. Якщо бути оптимістом, то можна сказати, що це близько 17-18% українців, у яких є право голосу. Якщо прагматично подивитися на ситуацію, то стеля ліберальної політичної сили в Україні − 11-13%. Виходить, що «єврооптимісти» навіть такий незначний електоральний ресурс намагаються поділити навпіл. Ось тільки не все так просто, як може здатися. На виборах 13 поділити на два не завжди однаково 6,5. Виборець може не прийти, забути, заплутатися, передумати і так далі. Тому, 13 на два часто вже не 6,5, а 4 і менше. Одним словом, «похід двома колонами» може закінчитися загальним провалом».
Іншим фактором є переоцінка власної можливості. За словами експерта, ліберали позиціонують себе як рятівники, проте ця думка помилкова – українців хвилює зовсім не те, про що говорять ліберали. 
«Населення України дуже бідне. Не лукавлячи, варто згадати «піраміду Маслоу» і усвідомити, що бідних хвилює хліб, а не права людини і інноваційні технології. Як уже говорив, ідеї, які просувають ліберали, більшості українців зовсім чужі. Їм набагато ближче і зрозуміліше Олег Ляшко, який цілує корову і Юлія Тимошенко, яка вічно бореться з олігархами. Навіть Ілля Ківа зі своїми відверто безглуздими перфомансами набагато ближче середньостатистичному українцеві, ніж Лещенко, Найєм і Касько разом узяті», − резюмував Журавель.

Коментарi

Коментарiв