Ігор Овчар: «У мене закінчились ввічливі слова, панове політики»

186

 «На жаль, нині є все більше ознак того, що Президент якщо не ініціював, то принаймні підтримав лінію фальсифікації реформ».
«Цим текстом редакція звертається до урядів країн ЄС та їхніх посольств: не скасовуйте візи, доки ситуація в Україні не зміниться кардинально».
Що тут скажеш. Нарешті дійшло і до самих тупих із самих поміркованих патріотів України. Тобто до єврооптимістів (не лише парламентських). Вони тупі не тому, що не освічені та не розумні. Я щиро поважаю більшість із цих людей. Вони тупі в розумінні НЕ мудрі.

Бо мудрі мали б не лише думати та придумувати, але й мислити. Мислити оцінюючи не лише конкретику кожної дії та логіку кожної комбінації в режимі «ми (громадянський актив) – вони (реальна влада)», а й врахувати ті глобальні процеси в зміні настроїв основної маси населення України та настроїв серед наших західних друзів та союзників, що можуть відбутися вибачайте за тавтологію під час затягування владою часу. І чи можна буде потім «поміркованим радикалізмом» наздогнати те, що упущено поміркованістю. Адже доганяти прийдеться не лише вам, бігти швидше має більшість народу. Ви це розумієте, панове? А народ ще хоче кудись бігти нині? А власної вини ні каплі не відчуваєте за це?

Адже не секрет, що саме позиція єврооптимістів півтора-два роки тому з меседжами «Порошенко хоч і не зовсім те, що треба, але він хоч щось робить в Україні про європейське», а також «нам крізь них (команду Рошен + попутчікі) хоч щось вдається проштовхнути з потрібного Україні», а також «давайте спробуємо виправити систему, в тому числі – і зсередини», а також «Президент нас запевнив бла-бла-бла», «вкотре звертаємося до Президента бла-бла-бла» та інше ввічливо-клопотальне наповнення інфопростору – .суттєво зменшила ймовірність об’єднання більшості населення довкола умовної «партії швидких докорінних змін». Ось і бродимо всі один довкола одного. Вам націоналісти не подобаються? Вас від добробатівців іноді млоїть? Ви проти насилля? Так вони всі теж проти насилля, доки справа робиться. Але ж не робиться. Не робиться, бо це не робота за понад два роки!
Так ось, панове.
Вимагати, потрібно, вимагати. Жорстко, публічно, конкретно, організовуючи при цьому масову роз’яснювальну роботу серед населення, об’єднуватись із ким тільки можна та проводити масові акції на підтримку конкретних ідей чи проектів, тобто корисних для України нововведень. Треба було і раніше користуватись настроями людей, їх готовністю до змін, а головне – до підтримки реформ. А що ви? Закликали всіх заспокоїтись, вести себе по-європейськи (у дивному розумінні, бо Європа перша масово страйкує, якщо щось не так) та вірили, що швидкі радикальні реформи в державі можливі без підтримки вулиці? Справді?
Панове єврооптимісти. Ви хороші люди. Але для політики цього мало. Політик має бути готовим зайти навіть у вороже налаштований натовп, а вийти звідти з групою підтримки та повести більшість натовпу за собою. Ви ж – один в один зробили так, як Порошенко в час активної фази москальської агресії: Тобто замість того, щоб звернутись до власного народу за підтримкою – ви, як і Порошенко в свій час, – біжите на Захід за санкціями проти «БПП». Ваш заклик наказати режим Порошенка ненаданням Україні безвізового режиму та грошей – це ідіотизм, що вас похоронить, як лідерів майбутніх політичних сил.
Вивчіть нарешті психологію народу серед якого живете, дол.#о#оби б##ть, бо ввічливі слова вже закінчились!
Джерело: Ігор Овчар

Коментарi

Коментарiв