Тарас Загородній: «Скоро ми почуємо нові «зізнання в коханні» від Росії з голодухи»

233
Вірш Маяковського про Україну, від якого в захваті половина Фейсбуку, не що інше як звичайний плач голодуючого росіянина, який поки ще не може нас відкрито вбивати, а їсти дуже хочеться.
Маяковський – це «пролетарський поет». Нічого такого б без «натяку» з держструктур він не робив. Вірш написаний 1926 року, коли більшовики сильно потребували українського хлібу і робочих рук і йшли на сильні поступки, особливо в національному питанні, оскільки невдоволення більшовиками було величезне: сильно було розширено вживання української, з’явилася нова україномовна інтелігенція і т.д.
Як тільки імперія зміцніла, казка закінчилася. У 1929 році українців загнали в колгоспи. У 32-33 році українці вже їли своїх дітей, тому що український хліб йшов на експорт (нічого іншого більшовики запропонувати світові не могли. Ну, хіба, що ліс з лісоповалів ГУЛАГу). Імперії потрібна була терміново валюта для побудови військових заводів.
У 1935 році «відродження» закінчилося. Всіх хто виліз в 20-і, був убитий, закатуваний в ОГПУ, висланий в ГУЛАГ.
Далі світова війна, яка ДВА рази пройшла по нашій території і яку активно готував Сталін, в тому числі за рахунок підгодівлі Гітлера українським хлібом.
Так, що без ілюзій, панове. Як тільки вмираюча імперія зміцніє, то вона знову накинеться. Поки ж дуже скоро ми почуємо нові «зізнання в коханні до України». Що не зробиш з голоду. Самі то нічого робити не вміють.
Але ми вже розумні. Краще годувати китайців. Ситий китайський солдат, який бадьоро крокує по Сибіру – це найкраща запорука нормального майбутнього нашої країни. Так, і китайців побільше і гроші у них водяться.

Коментарi

Коментарiв