ЗМІ назвали основні версії вбивства одіозного сепаратиста

89
Оглядач, літературознавець Гриць Вареник прокоментував можливі версії вбивства сепаратиста, лідера «Оплоту» в Росії Євгена Жиліна.

Гриць Якович нагадав, що члени «Оплоту» пафосно називають себе бойовим братством, а правоохоронні органи України охрестили це збіговисько терористичною організацією. На його думку, і те, і інше визначення роблять «завелику честь купці боягузів, які здатні піднімати руку лише на жінок, дітей та беззахисних хіпстерів». 
«Версій вбивства Жиліна настільки багато, що на перший погляд аж очі розбігаються. Тому варто винести за дужки факти, які можна вважати стовідсотково достовірними. По-перше, за горе-революціонером явно стежили, і не один день – припускати, що вбивця опинився у кафе з дещо іронічною у цьому випадку назвою «Вітерець» випадково, якось несерйозно. По-друге, образ вбивці – капелюх, вуса, окуляри – явно був використаний для того, щоб відволікти увагу від менш помітних, але більш важливих деталей. А от далі починаються варіанти», − зазначив Вареник. 
Відповідно до першого варіанту, як він зауважив, ідеться про те, що до Жиліна дотягнулася караюча десниця українського правосуддя. Звісно, не обов’язково офіційного, але «варто бути реалістами – йдеться про операцію на території Росії, чиї спецслужби настільки пильні, що давно не помічають тонкої межі між пильністю та параноєю. Це вам не якась Бельгія чи Румунія».
Другий варіант, за словами оглядача, «хазяйський». Він наголосив, що вже неодноразово йшлося про бажання кремлівських кураторів рано чи пізно захочуть ліквідувати усіх активних організаторів «російської весни». 
«Варіант третій, малиново-жакетний: ні для кого не була таємницею сутність Жиліна. Засновник Оплоту був типовим породженням буремним дев’яностих – зовсім не благородним злодієм, якого особливо не хвилювали ані правила, ані поняття. Деякі джерела не виключають, що вбитий в останні місяці життя почав займатися на новій батьківщині звичними для себе справами. Хтось стверджує, що Жилін створив конвертаційний центр та відмовився ділитися прибутком з місцевими авторитетами. Хтось впевнений у тому, що Євген сам за старою міліцейською звичкою вирішив потрусити на предмет данини об’єкти, що перебувають під «дахом» його конкурентів. Одним словом, емігрант-сепаратист цілком ймовірно всівся не до своїх ґринджол», – висловив думку у статті для Без табу літературознавець.
Четвертий варіант, за його словами, борговий. Він нагадав, що харків’яни, добре знайомі з манерою Жиліна вести справи, стверджують, що покійний частенько любив набратися боргів по самі вінця під нереальні нібито обіцянки: «Раніше авантюри одна за одною дивним чином закінчувалися вдало, але після провалу проекту ХНР картковий будиночок раптово розвалився. Якщо ця версія виявиться робочою, то замовників лічити – не перелічити, особливо на Харківщині».
«Варіант п’ятий, побутовий: ви зараз, напевно, будете сміятися, але мотивом багатьох вбивств є не змова чи бажання надурити бізнес-партнера. Можна, скажімо, назвати огрядну дружину якогось дурнуватого клерка самицею бегемота і отримати на ранок кулю в лоба від ображеного самця – ніколи не знаєш, що може стукнути людині в голову. До речі, не варто сумніватися в тому, що російські правоохоронці будуть відштовхуватися саме від побутової версії, бо в інших випадках їм доведеться ставити чимало незручних питань поважним з точку зору Кремля людям. В тому числі і колишнім українським політикам – якщо вже вони не знатимуть нічого про свого ситуативного союзника, то хто тоді допоможе?», – підсумував Гриць Якович.

Коментарi

Коментарiв