Історик пояснив, із кого Україна повинна брати приклад для досягнення успіху

150
Американський історик українського походження, історик Олександр Мотиль закликав Україну звернути увагу на приклад розколу Німеччини під час холодної війни.

Мотиль нагадав, що свого часу Німеччина мала такі ж проблеми, як Україні має сьогодні. Відповідно, ми повинні засвоїти цей урок. 
«Україна щаслива у своєму нещасті. Російський лідер Володимир Путін формально анексував Крим і неформально – східний Донбас. За час конфлікту загинули тисячі українців. Але велика частина Заходу підтримала Київ, ввела санкції відносно Росії і підтримала реформи в Україні. З 2014 року Україна стала більш сильною, стабільною і безпечною», – зауважив історик.
Тим не менше, як він підкреслив, нашій країні все ж доведеться пройти складний шлях, оскільки існує внутрішнє протиріччя між спробами возз’єднатися зі своїми сепаратистськими регіонами і реалізацією прозахідних реформ. 
За його словами, у цій ситуації схожість із повоєнною Німеччиною просто разюча, оскільки Україна розколота на дві зони – орієнтовану на Захід і окуповану Росією. Їй теж необхідно відновити державу, суспільство і економіку, вона перебуває на кордоні між демократичним Заходом і авторитарним Сходом. 
«Найголовніше, також як Києву сьогодні, Бонну довелося піти на складні компроміси між об’єднанням і побудовою прозахідної держави – і їм це вдалося, врешті вони досягли успіху в обох напрямках. Жодна історична аналогія не може бути досконалою. Тоді розділена Німеччина тільки-но програла війну, а Україна постала з руїн імперії 25 років тому. Західна Німеччина була фактично окупована західними союзниками, в той час як Україна отримала їх підтримку. Східна Німеччина була справжньою державою, а східний Донбас і Крим залишаються спірними територіями», – підкреслив експерт.
У будь-якому разі, на його думку, досвід Німеччини повинен бути уроком для України, аби зрозуміти, як продовжувати свій розвиток, тимчасово поступившись контролем над частиною своєї території зовнішній владі. 
«Хороший підхід полягає в тому, щоб розглянути, як три ключових західнонімецьких канцлера – Конрад Аденауер, Віллі Брандт і Гельмут Коль – провели свою країну на цьому складному шляху. Від Конрада Аденауера, який став канцлером незабаром після війни, Україна може дізнатися, чому важливо прийняти втрату своєї території, і як це допоможе в довгостроковій перспективі. Аденауер твердо вірив, що Західна Німеччина стояла перед вибором – єдність чи свобода», – цитує ТСН політолога. 
Він нагадує, що Аденауер думав, ніби вільна і прозахідна Німеччина ніколи не зможе об’єднатися з підконтрольним Радам сходом. І, як би він не намагався дотриматися дотримувався принципу остаточного об’єднання і неподільності німецької нації, але зрозумів ще 1945 року, що окупована Росією частина втрачена для Німеччини на невизначений час. 
Аденауер ухвалив рішення на користь Заходу, тож Німеччина отримала допомогу гідно з планом Маршала, вступила в Європейське об’єднання вугілля і сталі, і в НАТО, переозброїлася, і скористалася перевагами «економічного дива» 1950-х років. щоправда, ця політика дуже дорога обійшлася – таким чином він дозволив Східній Німеччині придбати риси державності, що ще більше роз’єднало німецький народ.
«Аденауер був правий, він вибрав свободу, коли Німеччина потребувала відновлення. І Київ також має прагнути до того, щоб залишитися прозахідною державою перед лицем російської ворожості. Тому розумним рішенням буде, якщо Україна відмовиться від своєї риторики про возз’єднання і офіційно заявить, що східний Крим і Донбас перебувають під окупацією Росії. Тим самим вона зможе не підпускати антиукраїнські елементи і населення в цих регіонах до своїх справ і передасть всю відповідальність за їх благополуччя Москві», – зазначив фахівець.
На його думку, пізніше українська сторона повинна сконцентруватися на розвитку політичних, військових, економічних і культурних установ, щоб зробити їх повністю сумісними з західними інститутами. 
Крім того, він наголосив, що на прикладі Німеччини Україна повинна зрозуміти – війну не можна зупинити без будь-якого компромісу з сепаратистами, як із реальними учасниками мирних переговорів. 

Коментарi

Коментарiв