Роман Кулик: Тотальна деморалізація

258
На святкуванні Дня Захисника України в місті, де ми базуємось, було кілька цікавих моментів. Стиха кашляну в кулак і опущу той момент, що наш батальйон, єдина бойова частина в усьому районі, що без ротацій 8 місяців провела на передку біля Авдіївки, отримала від міста одну медаль, у той час як військкомат і один тиловий напівживий батальйон – по півдесятка. Дрібниці.
Програма заходу – найгірша шароварщина з усіх мною бачених. Неосмислені й пафосні вірші та спічі, скачані з нета й відірвані від концепції заходу, розгублені діти у вінках, представники реєстрового козацтва, що і двох слів українською не зв’яжуть, але обрядились в генеральські однострої. Лицемірні виступи та зад*очені «мирні» гасла. Ну й хрін з ним – найкращі заходи тут завжди роблять не органи влади, а волонтерські організації чи просто колективи місцевих патріотів.
Але вже просто не міг стримати злості, коли під кінець заходу на сцену вийшов хор із п’яти дітей, які співали на фоні великого екрану, по якому транслювали нарізаний умільцями кліп «про війну».
Приспів дзвенів фразами: «не грайтесь у війну!», «треба мир!», а кліп – просто набір фото/відео навчань/боїв із НАШИМИ бійцями, поверх яких криво наліпили фото плачучих дітей – українських, сирійських і ще чорт знає чиїх. Охреніть просто, свято для військових – змусити їх відчувати себе винними й тупо збити мораль негативними асоціаціями, ідіотським та нелогічним, проте емоційним, відеорядом. Автори трохи помилились аудиторією – такі опуси варто показувати по той бік лінії розмежування.
Трохи заспокоївшись, глянув на своїх – половина ледве стримує сльози, кілька плаче, один просто вийшов у коридор. Хтось згадав загиблого товариша, хтось своїх дітей – але в ауті були майже всі. Тотальна деморалізація.
Подібні ситуації дають змогу детально провідчувати місцеву психологію і зрозуміти відношення до нас. Але в той же час кристально чисто розумієш: давно взятий керівництвом держави курс на мирну риторику, об’єднавчі, але бліді й аморфні гасла й низька ефективність пропаганди на Донеччині вже дали свої плоди. Зовсім невтішні для нас результати. Частково цим же викликаний і спад припливу контрактників, і поступовий відтік багатьох нормальних військових з армії. Мантрами про мир військо не зарядиш, а місцеве населення просто перекручує мирну риторику на свій лад. Якась морально-психологічна дезорієнтація.
Джерело: Роман Кулик

Коментарi

Коментарiв