Ігор Овчар: На українців чекає доля кримських татар

188
«Якщо не він, то хто?» (с) #Мінстець.
Невдовзі, якщо українці України не зроблять відповідних висновків – на нас неминуче чекає те, що нині тотально переживають кримські татари в Криму. Тобто або примусова асиміляція в совково-срусскій мірь, або репресії з арештами, тюрмами, смертями та вимушеною еміграцією.
В першу чергу це стосується тих українців, що і досі сподіваються на обіцяне фейковим гетьманом чудо ззовні. Бо нібито захутірмихайлівська орда подихає, час нібито працює лише на нас і все наладиться, якщо ще просто трошки постояти та потриматись. 
Хто ще вірить у цю боягузливу «аналітику»-маячню?
Чуда ззовні не буде, доки не буде чуда зсередини. Нікому ми ззовні в такому стані, як нині – не потрібні. А чудо зсередини можливо лише тоді, коли на чолі нації будуть україноцентричні, націєоб’єднуючі радикальні реформатори, а не дешеві псевдо демократичні фокусники-ілюзіоністи, що сповідують вульгарний космополітизм злодійсько-угодовського типу. Що за наші ж гроші виготовляють обманки-ілюзії, а потім ще й втюхують їх нам втридорога. Всі ці квазі «євро асоціації», «безвізові режими», «європейські цінності», «радикальні реформи», «боротьба з корупцією», «ринкові тарифи» тощо – яскраві приклади дешево-фокусної творчості аматорської студії «рошен», москальська агресія – лакмус, а «мінські домовленості» лише черговий камінг-аут внутрішньої суті всієї владно-илітної верхівки.
Звідси два висновки, одне питання та настійлива рекомендація: 
1. Анексований Крим на «переговорах» та на практиці верхи злили остаточно, окуповану частину Донбасу – свідомо прикрили ширмою «внутрігромадянського конфлікту за підтримки іноземних військ». Це – капітуляція нації перед бандюками.
2. Хвору на корупційний рак Україну не оперують, хронічний моторило-бородавчатий сифіліс совково-срусскава міра і далі оперативно не лікують, а пудрять та одеколонять “мирним миром”, хвору на голову економічно-податкову та соціальну системи України обколюють наркотою субсидій та міжнародних траншів. Це – симуляція та профанація життєво-необхідних докорінних змін.
3. Де ж ці обіцяні швидкі радикальні реформи (докорінні зміни), пане брехун-обіцяльник? На днях – третя річниця з початку Майдану. Кров загиблих в голову твою не стукає?
4. Зроби хоч щось справді важливе, корисне та докорінне, забудь про свій другий строк, щоб не сісти на перший, генію підкилимної дипломатії. Бо одному твоєму кумові набагато меншої брехні та бездіяльності виборці не пробачили, а твоєму папєрєдніку рано чи пізніше, але таки вкоротять віку справжні патріоти України.
Без поваги,
українська кваліфікована дешева робоча сила
Джерело: Ігор Овчар

Коментарi

Коментарiв