Stratfor прорахував плани Росії щодо Донбасу

299
Експерти приватної американської аналітично-розвідувальної компанії Stratfor стверджують, що російська влада хотіла б зменшити тягар, що лежить на її плечах, із забезпечення сепаратистських територій у Грузії, Україні, Молдові та в Нагірному Карабасі. 

На думку фахівців Stratfor, для цього Росія може піти на тактичні поступки в переговорному процесі, але навряд чи коли-небудь захоче відмовитися від окупованих територій, оскільки вони дозволяють їй зберігати свій вплив на сусідні держави.
Експерти зауважили, що після розпаду Радянського Союзу проросійські сепаратистські території займають чільне місце в євразійському політичному ландшафті. Їхній феномен розпочинається в пізньому Радянському Союзі часів Горбачова, коли централізований контроль у державі ослаб і з’явився регіональний рух, що намагався відірватися від своїх республік.
«Це було особливо помітно в тих районах, в яких сконцентрувалися етнічні та культурні меншини: в Абхазії та Південній Осетії, Придністров’ї, де проживала слов’янська меншість Молдови, а також у Нагірному Карабасі, який знаходився в Азербайджані, але мав здебільшого вірменське населення. Зрештою на цих територіях спалахнули збройні конфлікти», − цитує Апостроф статтю «приватного ЦРУ». 
Автори підкреслили, що підтримкою заколотників Росія зміцнила свій контроль над частинами колишнього радянського простору і перетворила сепаратистів у власні активи. 
Крім того, 2009 року, коли дружня Росії Комуністична партія Молдови поступилася владою прозахідному альянсу за європейську інтеграцію, Москва збільшила свою присутність на території Придністров’я, зламавши плани молдавського уряду з реінтеграції самопроголошеної республіки. 
«На території Нагірного Карабаху немає прямої військової присутності РФ, але за допомогою цього конфлікту Росія є домінуючою державою на Кавказі: Вірменія орієнтується на курс Кремля, а Азербайджан здійснює більш збалансовану зовнішню політику. При цьому Росія продає зброю обом країнам, щоб вони спрямовували її один на одного і були більш залежними від Москви у сфері безпеки», − ідеться в матеріалі.
Аналітики нагадали, що 2014 року російська влада використовувала свою стратегію і в Україні, анексувавши Крим і підтримавши сепаратистів на Донбасі. Таким чином, Донеччина і Луганщина нині є найновішими сепаратистськими територіями на колишньому радянському просторі. 
За словами експертів, створення так званих ДНР і ЛНР продемонструвало, що стратегія Росії на пострадянському просторі практично не змінилася – її слід розуміти як частину більш широких зусиль Росії, спрямованих на збереження галузі впливу на пострадянському просторі. До того ж, Росія прагне посіяти розбрат шляхом використання місцевих опозиційних груп і надання бунтівним територіям політичної, економічної та військової підтримки.
Щоправда, аналітики Stratfor стверджують, що прогрес у сфері дипломатії все ще можливий, оскільки Росія зазнає збитків через низькі ціни на енергоносії та західні санкції, тож це може сприяти розвитку діалогу щодо окупованого Донбасу.
«Із огляду на слабкість своєї економіки Росія хотіла б зменшити тягар, що лежить на її плечах, із забезпечення сепаратистських територій. Утім, Кремль навряд чи повністю відмовиться від своїх позицій у цих регіонах. Підтримання військової присутності на Донбасі, в Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії дає Москві потужний важіль тиску на Україну, Молдову і Грузію, а непряма підтримка нагірно-карабахського конфлікту дозволяє зберігати свої позиції на Кавказі», − висловили думку фахівці. 

Коментарi

Коментарiв