Експерт назвав два можливих виходи з кризи в Україні

214
Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник проекту «Нова Країна» Валерій Пекар висловив думку, що Україна має два шляхи розвитку влади для того, аби нарешті стати на шлях успіху.

За словами Пекаря, одним із найважливіших надбань Майдану стала поява громадянського суспільства.
«Ретроспективно, всіма основними здобутками останніх років – поваленню диктатури, зупиненню російської агресії, розробці бачення нової країни та стратегій реформ – ми зобов’язані активним громадянам, а не політикам», – наголосив експерт.
На його думку, сьогодні Україна є яскравим прикладом інституційної неспроможності, і «не від хорошого життя громадянське суспільство бере на себе певні його функції». Він зауважив, що мільйони українців збирають гроші на армію, а десятки тисяч волонтерів доставляли все необхідне на передову.
«Сотні центрів допомоги переселенцям виникло по всій країні. Сотні законопроектів написано громадськими експертами. Тисячі людей допомагали запускати на місцях реформи поліції, публічних закупівель тощо. Громадські організації сьогодні допомагають військовим і дипломатам, урядовцям та мерам міст. Чи так воно має бути, чи це ненормально?», – підкреслив у статті для НВ підприємець, додавши, що в цей час і в цьому місці це нормально.
Також він зазначив, що неспроможність держави визначається її постколоніальним статусом та захланністю політиків, нездатних на рішучі перетворення.
«Водночас виклики є такими, з якими держава не впоралася би ніколи. На цю ситуацію накладається українська традиція слабкої влади супротив сильного суспільства, це тисячолітня традиція. І тепер все це проявляється в тому, що громадянське суспільство не вимагає від держави того, на що вона не здатна, а врешті починає робити це самостійно. Отака «країна-зроби-сам», – стверджує фахівець.
На цьому тлі він висловив думку, що і саме громадянське суспільство не готове до таких викликів.
«Не можна жити постійно на адреналіні волонтерства. Врешті, я бачу, як сиплеться нині здоров’я тих, хто проволонтерив два-три роки (а робота на державній службі за малу зарплату після великих доходів у приватному секторі – це те саме волонтерство). Не можна бігти марафон у виснажливому темпі стометрівки», – наголосив автор.
У підсумку він запевнив, що в цій ситуації є два виходи: «Або естафета – кожну наступну стометрівку біжить хтось інший, на заміну стомленим прибувають нові й нові. Або професіоналізація, що у нашій метафорі аналогічно тому, щоб пересісти на велосипед. Громадянське суспільство має навчитися висувати і підтримувати політиків, які зроблять державу спроможною виконувати основні функції».

Коментарi

Коментарiв