Реєстрація Увiйти
Вхiд на сайт
» » Ігор Овчар: Політична імпотенція чи план «Пуштун-Брехун-Шатун»?

Ігор Овчар: Політична імпотенція чи план «Пуштун-Брехун-Шатун»?

16-11-2016, 17:07
Автор: mironetti
Переглядів: 951
Версія для друку
Я так розумію, що в Україні все більш-менш у порядку, радикальні реформи йдуть, боротьба з корупцією триває. Тож представники громадянського суспільства повинні активно допомагати Порошенкові в його зусиллях по наведенню порядку в Україні. Ніяких протестів, дострокових виборів чи імпічменту, бо то московський план Шатун, тож човна розхитувати не можна, бо путіннападе. Можна було б посміятись зі стьобу Антона Ходза чи інших дотепників, що кепкують над різними ідеями протестів, маючи на увазі (я так припускаю) в першу чергу протести фейкові, платні, ригівські тощо. Якби я не жив в Україні. Бо якось не до стьобу, не до сміху. Особливо за межами великих міст та насиджених в офісах місць.

Але що пропонують народові лідери українського громадянського суспільства? 

Три роки тому вони переконували себе і нас всіх в тому, що Майдан переміг. Але у більшості своїй пропонували всім нам активно підтримати на виборах їх, а вони Порошенка та Яценюка (бо так треба, щоб пройти в Раду) Одночасно нам рекламували достоїнства варягів, що приїхали «на запрошення Порошенка», щоб допомогти Порошенкові та команді втілити принцип «жити по-новому». 

Два роки тому активісти різних громадських організацій пропонували всім активно включитись в роботу по реформуванню, тобто допомогти Порошенкові та команді варягів жити по-новому предметно, своїми законопроектами та реальною роботою паралельно з владою, «бо щось ми відстаємо від графіка». 

Рік тому делеговані у владу активісти громадянського суспільства вже чітко усвідомили себе в тому, що вони скоріше опозиція, ніж частина команди Порошенка. Доказом цьому були вже наявні на той час різні за складом «євро оптимісти» та інші групи, що відкрито показували свою незгоду з реальною (а не декларативною) політикою Порошенка. Що вже не криючись перебував у тісній співпраці з уже сформованими у бандугрупування порошенкових папутчіков. Тих папутчіков, що ще три роки тому були тією самою злочинною владою, яку зносив Майдан ціною життів протестувальників.

Минув ще один рік. Разом – три роки з часів Майдану. 

І що? І нічого. Я не чую жодних чітких політичних закликів від лідерів громадянського суспільства. Я не чую жодних програмних заяв від новоутворених ними партій, жодних закликів до дії, до протестної дії, бо все інше ЗА ТРИ РОКИ НЕ ДАЛО РЕЗУЛЬТАТУ. 

Чому так, як це розуміти? Це політична імпотенція? Страх перед невідомим? Небажання вступати в відкрите протистояння з чинною владою? Що?

Чи це і був такий собі кремлівсько-віденсько-київський план «Пуштун-Брехун-Шатун»? 

А молоді життя та смерті українців просто використали для антуражу забезпечення акуратної заміни «падуставших» у перевертень-схемі «влада-опозиція»?

Джерело: Ігор Овчар