Західна демократія може впасти так само, як колись СРСР – ІноЗМІ

247
Англійський журналіст і телеведучий, запрошений професор Університету Вулверхемптона Пол Мейсон розповів про свій візит до Росії. 

«Минуло вже 25 років з тих пір, як я останній раз був в Росії, яка тоді переживала початок економічних реформ уряду Бориса Єльцина. Чверть століття потому я знову сюди повернувся, щоб виступити перед людьми, які хочуть поговорити про можливості замінити капіталізм чимось більш досконалим. Раптово я відчув, що у мене з цими людьми є щось спільне: ми знаємо, як це – спостерігати за розпадом системи, яка не так давно здавалася вічною», – розповів Мейсон. 
Він нагадав, що з того часу, як Президент РФ Владімір Путін сфальсифікував результати виборів 2011 року і придушив народний протестний рух, молодь, яка брала участь у протестах, змушена зберігати гнівне мовчання. За його словами, ця ситуація зовсім не нова для російських інтелектуалів. 
«Враховуючи все це, чому російські художники, філософи і журналісти продовжують вірити у можливість змін? Коротко кажучи, тому що вони своїми очима бачили моральний і фізичний крах того, що не так давно здавалося вічним. Це був Радянський Союз», – зауважив професор. 
На цьому тлі він процитував антрополога з Каліфорнійського університету Олексія Юрчака, чия назва книги говорить сама за себе: «Це було назавжди, поки не скінчилося». У ній автор пише про те, що, хоча ніхто не міг передбачити крах СРСР, коли це сталося, багато людей усвідомили, що вони вже давно цього чекали.
«В епоху перебудови Горбачова багато людей відчули раптовий «перелом у свідомості»: вони зрозуміли, що крах системи неминучий. Однак до цього більшість людей вели себе, говорили і навіть думали так, ніби радянська система була вічною. Незважаючи на своє цинічне ставлення до жорстокості цієї системи, вони ходили на паради, брали участь у мітингах і багатьох інших ритуалах за вимогою держави», – наголосив у статті для The Guardian журналіст. 
За його словами, після нещодавньої перемоги Трампа у США стали з’являтися думки, що подібний крах може статися і на Заході – з глобалізацією та ліберальними цінностями. На думку Мейсона, у цій ситуації паралелі просто очевидні. 
«Ми теж вже 30 років живемо в рамках економічної системи, яка оголосила себе перманентною. Глобалізація була природним процесом, який неможливо зупинити, а ринкова економіка вважалася абсолютно природним станом», – підкреслив автор. 
Він зазначив, що протягом останніх трьох десятиліть в економіці, політології і науці про міжнародні відносини панувала думка, що нинішній порядок збережеться назавжди. Якщо глобалізація виявиться лише тимчасовим і оборотним явищем, її підручники — як це сталося зі старими радянськими підручниками – теж відправляться на смітник.
«Але є одна серйозна відмінність. Дисиденти кінця радянської епохи боролися за демократію і права людини, спираючись на цінності Заходу. В нашому випадку, якщо ксенофобський популізм візьме верх, у нас не буде того «Заходу», на який ми зможемо рівнятися: якщо ліберально-демократичні суспільства стануть на шлях Угорщини Орбана, у нас не буде тієї зовнішньої держави, яка зможе нам допомогти», – стверджує автор. 
«Нашою останньою надією станемо ми самі. І нашої кількості достатньо, щоб запобігти скочуванню до олігархії та націоналізму. Ми об’єднані мережевою структурою, добре обізнані, освічені і – принаймні, поки – психологічно стійкі. Коли ми об’єднаємося, ми повинні будемо отримати цінний урок з досвіду тих, хто таємно займався тим же в Росії. Молоде покоління критиків Путіна, можливо, носить маску цинізму, втоми і неуважності, однак воно володіє надзвичайно цінною вірою у можливість змін», – підсумував Мейсон.

Коментарi

Коментарiв