Петро Олещук: Чому Росія так чекає співчуття?

283
Прочитав весь цей «Россія-співчуття-дискурс».
Що я можу сказати. Як на мене, більшість коментаторів, вдаючись до емоційних оцінок, забувають про деякі ключові моменти даної ситуації.
Перша з них полягає у тому, що мова в даному випадку не про росіян взагалі, а про представників певної конкретної групи – російських військовослужбовців.
Російська армія – організація, що має всі ознаки злочинної. Звісно, з політичних причин поки що жодного «трибуналу», який би це підтвердив, не було, і навряд чи він скоро буде. Але це не скасовує простого факту: Армія РФ – злочинна структура.
Вона злочинна тому, що:
– порушує норми міжнародного права, оскільки участь у неоголошених війнах, анексії та окупації є злочином;
– порушує правила ведення війни, а воювати без розпізнавальних знаків, документів, приховуючи свою національну приналежність та знамена – це доля бандитів та мародерів.
– порушує норми російського законодавства, яке чітко визначає порядок залучення російської армії до ведення бойових дій. І там немає нічого про «поїхали у Ростовську область, здали документи та переодяглися і вдаємро «донецьких ополченців».
– здійснює геноцид мирного населення, проводить етнічні чистки (див. Дебальцево, див. Алеппо).
Всього цього більш ніж достатньо, аби будь-який неупереджений суд визнав Армію РФ злочинною організацією.
І той факт, що в російській армії за останні три роки ніхто публічно не виступив проти власних злочинів, лише підтверджує той факт, що російська армія – злочинна організація. Саме ОРГАНІЗАЦІЯ.
Тому і відповідальність для неї має бути колективною. Звісно, співмірно конкретній участі у злочинах. Але все одно, колишній есесівець – це колишній есесівець. Навіть якщо він лише грав на зібраннях «Хорста Весселя» на гармошці. Не вірите? Запитайте у євреїв. Вони у таких питаннях розбираються.
Водночас, я чудово розумію, що авіакатастрофа – це не покарання за злочини і не справедливе воздаяння, а дія сил іншого роду. Тому ніякої радості з цього приводу я особисто не відчуваю (хоча і не хочу засуджувати тих, хто відчуває, для багатьох ненависть – це все, що лишилося в житті).
Але я не розумію, чому мене закликають «співчувати». Не абстрактним росіянам або «людям взагалі», а представникам конкретної злочинної організації, яка, я впевнений, рано чи пізно буде засуджена?
Тепер найголовніше. Чому в Росії таку роль відводять цьому «співчуттю»? Очевидно, це питання морального стану в рамках самого російського війська.
Ну не вірю я, що там – самі дебіли, що не можуть прочитати власні закони.
Та навіть якщо і не читати закони – думаю, у багатьох на третьому році війни може виникати думки: мабуть, якщо ти постійно переодягаєшся у чужу форму – ти робиш щось не те?
Ну не може нормальний військовий постійно займатися цим «мілітарним трансвестизмом», та вважати, що це нормально. Якщо, звісно, він ще відчуває повагу до форми, прапора та себе.
 
І моральний стан треба якось підтримувати. І їм говорять: «Дивіться, ми робимо правильні речі. Он скільки українців співчувають російській армії. Значить, вони вас люблять і чекають, як визволителів. А от ці бандерівці, які знущаються у Інтернеті з загибелі росіян – це просто не люди, їх треба вбивати, тому не треба розмов, беріть у руки зброю, і до перемоги – а потім ви всі будете героями». Десь так.
Тому всі ці «доброзичливці», що активно співчувають – вони просто гвинтики пропагандистського механізму.
Особисто я не хочу зловтішатися, але не бачу причин співчувати загиблим «бійцям» злочинної організації. Ви ж не сильно співчували, коли якійсь бандит «Вася Круглий» потрапляв на джипі в аварію? Навпаки, їм треба нагадувати за кожної нагоди, що вони – злочинці, бо весь біль і страждання в світі тримаються зараз на тому, що вони ПРОСТО ВИКОНУЮТЬ ЗЛОЧИННІ НАКАЗИ.
Джерело: Петро Олещук

Коментарi

Коментарiв