Марина Данилюк: Відчуйте весь біль. Сповна і до останньої краплі

83
Підіб’ємо підсумки. Деяким коментаторам із сусідньої держави-агресора. Деяким особливо християнським матусям у нас вдома.
Наші коміки не посміють жартувати на корпоративах про літак, який важчий за повітря.
Ми не робимо селфі з обпаленими трупами, як це робили ваші військові в Шахтарську.
Ми пам’ятаємо ваше «іхтамнєт», коли весь світ в унісон твердив, що вони є в Криму, на Донбасі, в Алеппо.
Ми пам’ятаємо, як ваші найманці зривали обручки з рук жертв МН17 і рилися в дитячих рюкзаках.
Ми пам’ятаємо всіх ваших розіп’ятих хлопчиків, смажених снігурів, зґвалтованих сорокарічних бабусь, вільні республіки і бажання замирити за всяку ціну.
Всі ваші гумкомконвої з порцією нового солдатського м’яса і потужної зброї. Всі ваші «отвєточкі», всю вашу брехню та фальсифікації.
Я не збираюся сумувати за пропагандистами, вбивцям та їхніми скоморохами. За тими, хто летів танцювати на руїнах і скелетах, на струмках крові та дитячих трупах.
Відчуйте весь біль втрати. Хоч трохи. До кісткового мозку. До сліз. Так, щоби кишки і мізки назовні вивертало.
Я пишу це, російські недрузі, як громадянка країни, яку ви ламаєте, вбиваєте і перетворюєте на щоденний конвеєр смерті.
Відчуйте весь біль. Сповна і до останньої краплі.
Той самий, який відчували дівчинки-волонтерки вранці 14 червня після трагедії ІЛ-76. Той самий, який відчували рідні та близькі героїв Іловайська, ДАП, Дебальцевого, Авдіївки, Щастя.
Ті моральні страждання, які перетворюють мати загиблого солдата, чарівну жінку 50-ти років на стареньку без життя в очах.
Той біль, який тримали в собі батьки 22-річних хлопчиків, коли годували їх з ложечки або міняли памперси у військовому госпіталі. Все те, що переживали дружини наших офіцерів, коли виходжували «майже труп», ставили його на ноги і витирали сльозу під час нагородження на параді.
Ми зустрічаємо четвертий Новий рік, перебуваючи в непевності – що буде завтра, чи буде у нас своя незалежність і як втриматися, не впасти, вижити. Якщо райдужних перспектив особливо немає.
Відчуйте весь наш біль в десятикратному розмірі. Ось це дійсно справедливість і реальне християнство – коли за херню отримуєш херню. І більше її не робиш.

Коментарi

Коментарiв