Позов України до Ґааґи – новий піар нашої влади – правник

11
Член і заступник очільника ЦВК 1999-2007 роках, колишній заступник глави Адміністрації Президента, експерт у галузі права Марина Ставнійчук пояснила, чому українська влада лише майже через три роки заявила, що нарешті зібрала потрібні докази проти Росії і звернулася до Ґааґи. 

Нагадаємо, позов проти Росії було подано згідно з двома конвенціями, юрисдикцію яких, як стверджують у МЗС України, РФ визнає. Тим не менше, українська сторона не поспішає протидіяти агресору у правовому полі. 
Як зауважила у своєму Facebook Ставнійчук, саме правова протидія агресору у правовому полі є не менш важливою, чим військові дії, військовий спротив. 
«Я вже не раз зауважувала, юридична внутрішньо – державна та міжнародно- правова квааліфікація ситуації в Україні – це єдиний шлях для 1) вирішення питання про міжнародно- правову відповідальність агресора; 2) притягнення винних у індивідуальному порядку до кримінальної відповідальності; 3) вирішення питання про відшкодування нанесених війною збитків. Це для України і кожного її громадянина є надзвичайним завданням», – пояснила правник. 
Разом із тим, за її словами, протиправне невизнання відповідно до міжнародних конвенцій та українського законодавства воєнного стану в Україні призвело до правого хаосу всередині держави, а також суттєво ускладнило усю міжнародну позовну діяльність та правові позиції держави України в різних міжнародних судах.
«На сьогодні, попри те, що Україна у стані війни вже майже 3 роки, влада не веде системної і професійної роботи по міжнародно-правовому захисту своїх інтересів в міжнародних судах. Те, що відбувається має фрагментарний, імітаційний та піарний характер», – підкреслила експерт. 
На її думку, дії низки посадовців і міністерств у цілому часто мають суперечливий і точно не прогнозований та не прагматичний характер. Достатньо згадати про те, що на сайті Мін’юсту, МЗС просто відсутня інформація про те, що зроблено та планується зробити, над чим працюють ці відомства. 
«Міністри, їх заступники дають протягом останніх двох років різні цифри щодо кількості, неоднакову інформацію щодо юрисдикцій та предметів позовів. Парламент ініціює скасування або часткове скасування великого договору з Росією 1997 року, а Мін’юст готує позови про його захист у міжнародних судах…… Зі усієї інформації від українських міністерств так і не можна зрозуміти, то скільки позовів подано від української держави загалом», – зазначила фахівець. 
Більше того, влада ще наприкінці 2016 року заявляла, що, наприклад, до Європейського суду з прав людини було подано 5 позовів, у той час як на сайті самого Страсбургського суду є інформація лише по чотирьох позовах.
Як зауважила Ставнійчук, лише через 3 роки Україна звернулась до Міжнародного суду ООН у деяких питаннях агресії. 
У Міжнародному кримінальному суді є два позови держави України серед інших 48 звернень щодо ситуації в Україні. 
«Ці наші позови подані за процедурою одноразовою. Бо Україна, попри свої європейські зобов’язання ратифікувати і імплементувати Римський Статут, навмисно відтермінувала усе це ,як мінімум на 3 роки, відповідно змін до Конституції України щодо правосуддя. Попри те, що в Україні прокурори розказують про Ґаазьке захоплення від їх доказів , наданих прокурору, який здійснює попереднє розслідування, в Гаазі чекають доказів щодо злочинів на Майдані, воєнних злочинів. Як відомо порядка 800 епізодів сьогодні в роботі. Доказами, в основному, займається громадськість», – підкреслила правник. 
«Ну, і нарешті. Останній піар. Звернення до Міжнародного Суду ООН, що відбулося днями. Через майже 3 роки війни. Перспективи примарні. Росія, згідно Статуту цього суду, вже на стадії досудових процедур почала блокувати розгляд справи. Нам же про це ні слова…..Нам тільки про те, що подано…», – підмітила експерт. 
У підсумку вона зазначила, що на цьому тлі є лише дві думки: «Таке серйозне позбавлення України перспектив свого міжнародно-правового захисту це свідомі дії чи повна профнепридатність цієї влади? Хочу схилитись більше до останнього. Але і не виключаю, що тут є і один, і інший негативний фактор. Разом із тим, розумію, колись це таки прийдеться все розгрібати. Бо так залишати, як є, цю ситуацію неможливо».

Коментарi

Коментарiв