Експерт: Олігархи – лише симптом, а не причина кризи в Україні

55
Доктор наук, Доктор наук, очолює кафедру політології й економіки Дослідницького центру Східної Європи Хайко Пляйнес пояснив, як олігархія насправді впливає на Україні яким чином це пов’язано з кризою в країні.

Як зауважив науковець, попри заяви української влади про курс на деолігархізацію, чимало виборів у експертів, як і раніше, констатують захоплення держави олігархами. Більше того, один із провідних бізнесменів країни, Петро Порошенко, став Президентом, так і не виконавши свої передвиборчі обіцянки продати свій найбільший бізнес. 
«Для економіки основна проблема полягає в тому, що бізнес олігархів ґрунтується не на конкуренції на вільних ринках, а на оборудках із державною підтримкою. В індексі кумівського капіталізму The Economist оцінюється, що в 2016 році джерелом 85 відсотків статків мільярдерів України були сектори економіки, де домінує рентоорієнтована поведінка. За цим показником Україна посідає третє місце в світі», − нагадав у статті для VoxUkraine Пляйнес. 
За його словами, пов’язані з цими проблеми у політиці полягають у тому, що глибока залежність олігархів від незаконної й частково нелегальної державної підтримки їхнього бізнесу змушує їх вдаватися до всіх засобів, переважно корупційних, для збереження свого політичного впливу.
Одна з проблем полягає в тому, що саме олігархи контролюють чимало підприємств, які, використовуючи сучасну термінологію світової фінансової кризи можна назвати системно значимими. 
«Відбираючи «ПриватБанк» у Коломойського, українська держава мусить узяти на себе відповідні фінансові ризики, оскільки вони переважно стосуються звичайних клієнтів банку, а не самого олігарха», − підкреслив фахівець, додавши, що справжня проблема є значно серйознішою. 
«Олігархи – це лише верхівка айсберга, яка привертає до себе всю увагу. Насправді, більша частина України функціонує в «олігархічному режимі» навіть за відсутності великих олігархів. Існує простий тест: якщо олігархи є головною проблемою, то реформи в тих областях, де олігархів немає, мають бути успішними. Втім, як відомо у випадку реформ у галузях охорони здоров’я, освіти та виборчого законодавства, це не так», − зазначив політолог. 
Так, він пояснив, що реформам у цій ситуації заважають зацікавлені сторони, причому не тільки у великому, але й у малому бізнесі, серед корумпованих державних чиновників та політиків.
На цьому тлі можна зробити висновок, що система управління України перетворилася на механізм стягування ренти. 
«Якщо ті чи інші олігархи втратять свій бізнес і політичну владу, їхнє місце посядуть інші. Чимало представників не тільки бізнесу, але й держави шукають можливостей збагатити себе, а не країну. До слова, це саме те припущення, з якого свого часу почалися дебати про конституцію США», − нагадав Пляйнес. 
Відповідно, за його словами, у такій ситуації країна потребує нової політичної культури, що буде заснована на ідеї про те, що прозорість має йти пліч-о-пліч із підзвітністю, і що демократія є «владою народу». Іншими словами, люди самі повинні контролювати політичні процеси, не лише беручи участь у виборах і революціях, але й не припиняючи ні на день аргументований (!) політичний тиск. 
«Отож, головне завдання полягає не в тому, щоб  боротися з конкретними олігархами за контроль над конкретними компаніями. Майнові декларації або передача державних закупівель до прозорої онлайн-платформи ProZorro є значно важливішими кроками реформування з метою встановлення загальних правил прозорості та підзвітності для кожного», − запевнив експерт. 
«Якщо ці реформи будуть успішними, рано чи пізно олігархам доведеться прийняти їх, а також нові прозорі й підзвітні способи ведення бізнесу − за аналогією з баронами-розбійниками в США, яких століття тому вдалося взяти під контроль не шляхом політичної вендети президента країни, а завдяки застосуванню антитрестівського закону», − підсумував фахівець.

Коментарi

Коментарiв