Українців дурять із мовною хартією – письменниця

70
Відома українська письменниця, громадська активістка Лариса Ніцой розповіла про основні мовні проблеми і пояснила, якими можуть бути наслідки скандального «закону Ківалова-Колісніченка».

Ніцой підкреслила, що нині мовне питання в Україні конфліктне тільки з одного боку – російськомовних громадян, які сприймають українську як ще одну якусь там мову, що плутається під ногами. 
«Вони забувають, що в Україні живуть представники інших національностей і що мова міжнаціонального спілкування тут саме українська, бо це мова більшості, як у Франції – французька, в Німеччині – німецька, в Португалії – португальська…», – зауважила в інтерв’ю Свободі письменниця. 
«А от із Хартією нас дурять. Я її прочитала. Це може зробити кожен на сайті Верховної Ради. У Хартії йдеться про захист мов меншин, і про захист державної мови там написано теж, однак цього наші «доброзичливці» ніби не помічають. Наприклад, не згадують, що національна меншина зобов’язана інтегруватися в суспільство через оволодіння мовою, а якраз про це й написано в Хартії. Інші народи давно вирішили питання з державними мовами і забули про це», – пояснила авторка.
Так, за її словами, європейських країнах у школах мови меншин не вивчають зовсім. Якщо хтось хоче оволодіти мовою меншини, він іде на додаткові курси, і в всіх країнах це не вважається порушенням Хартії. 
Більше того, Франція взагалі Хартію не ратифікувала: мовляв, у французької мови своє історичне місце в європейській культурі. У Німеччині в школах, де навчаються мігранти з Туреччини виключно німецькою мовою, за перервами закріплені вчителі, які ходять між дітей і нагадують їм спілкуватися німецькою. І так у багатьох країнах. 
«Мало того, в інших країнах за вивіски чи афіші російською мовою – великий штраф. Усе повинне бути державною, хіба якісь дуже історичні розкручені бренди залишають свої назви, але платять за це. Отак у демократичних країнах, які захищають свої державні мови», – підкреслила Ніцой. 
Щодо «закону Ківалова-Колесніченка», то він, на її думку, є своєрідною повзучою інфекцією, оскільки від нього більше невидимого впливу. Зокрема, усі дотичні до нього закони, тобто усе, пов’язане з мовою, ухвалюють саме з огляду на цей документ, оскільки він є чинним. 
«Саме так ухвалили закон про вищу освіту, законопроект про освіту, та й закон про квоти на україномовний контент… І багато інших підзаконних актів чи рішень. От у Київраді була відхилена пропозиція «Свободи», щоб вивіски в Києві були державною мовою – знову ж таки послалися на Закон Ка-Ка», – зауважила письменниця. 
«В Україні три мільйони з хвостиком учнів, і з них російську мову вивчає майже мільйон чотириста, понад третина. У нас що, стільки учнів цієї меншини? Ні. Чому тоді діти українців вивчають масово мову однієї меншини? Бо такі сприятливі умови для цього створює закон Ка-Ка. Я не раз зверталася в Міністерство освіти з питанням про порушення прав україномовних дітей і батьків, однак мене відсилали до цього закону», – резюмувала активістка.

Коментарi

Коментарiв