Казарін: Якщо «ДНР/ЛНР» отримають незалежність, фронт зміститься на захід

81
Український журналіст, телеведучий, публіцист Павло Казарін пояснив, що буде, якщо Україна погодиться «відрізати» так звані ДНР і ЛНР.

«Встояти перед спокусою рубонути з плеча – важко. Завжди здається, що є якась червона лінія, якась рішуча дія, слідом за якою настане комфорт. Піти з сім’ї. Написати заяву про звільнення. Персоналізувати причину своїх негараздів і зненавидіти цю людину. І всякий раз, коли справа доходить до кризи, ця мрія про «хірургію щастя» знову починає оволодівати масами», – підкреслив у статті для Крим.Реалії публіцист, додавши, що ще одним підтвердженням стала ескалація бойових дій в Авдіївці. 

Він зауважив, що нині хтось пише про те, що українська сторона повинна терміново наступати усіма дивізіями на бойовиків, або «відрізати ОРДЛО і забути». Хтось відмовляється співчувати людям, які опинилися в зоні дії, тому що вони, мовляв, голосували за Януковича.

«У цей момент у мене виникає гостре відчуття дежавю. Тому що все це вже багато разів звучало – щодо Криму. І точно так само хтось був готовий відмовитися від жителів півострова, оголосивши їх архітекторами анексії. А хтось пропонував відвойовувати регіон за допомогою танкових клинів. Але для другого сценарію в України не вистачає сил, а перший буде доказом того, що у неї не вистачає витримки», – стверджує журналіст.

За його словами, заяви про відмову від окупованих територій мали би сенс у тому випадку, якби йшлося про громадянську війну. Якби на Донбасі дійсно були сепаратисти, які мріяли відокремити підконтрольні їм території і створити там повноцінні незалежні держави. Якби політичні протиріччя поглиблювалися етнічними, конфесійними чи культурним розколом.

Щоправда, як запевнив Казарін, в Україні немає жодної громадянської війни – є зовнішнє вторгнення, що здійснює Росія за підтримки місцевих колабораціоністів. 

«Чи стає протистояння громадянським через їх участь у війні? Зрозуміло, ні. Просто тому, що в ситуації зовнішнього вторгнення скрізь і завжди знаходяться люди, готові служити інтервентам. І якщо би прибічники Росії не вихолощували історію Другої світової від неприємних фактів, то пам’ятали б, що на боці вермахту билися кілька сотень тисяч радянських громадян», – наголосив публіцист. 

На його думку, відмова від окупованих територій дасть лише впевненість агресору в тому, що двох із половиною років окупації достатньо, щоб змусити жертву відмовитися від втраченого. 

За прогнозом журналіста, наступний сценарій дестабілізації торкнеться тих міст і регіонів, які сьогодні звикли відчувати себе в тилу.

«Хтось заперечить, що жителі окупованого Донбасу самі винні – що вони хотіли Росію, і ось вона до них прийшла. Але справа в тому, що значна частина населення України – це люди, зосереджені на питаннях побутового виживання. Вони не цікавляться великою політикою і не беруть участі в суспільному житті. Їх можна знайти в будь-якому українському місті та селі. І будь-який окупант розраховує не тільки на підтримку прихильників, але й на невтручання байдужих. А байдужі є скрізь», – підкреслив ведучий. 

Він стверджує, що нині вже пора позбутися від ілюзій, оскільки насправді війна триває не через прагнення Донецька і Луганська до незалежності. 

За словами Казаріна, якщо раптово вони її отримають, фронт зміститься ще далі на захід – до Харкова і Бердянська. 

«Українська армія воює не з «трактористами» і «ополченцями» – їй протистоїть військова машина Росії. Вона може обмежуватися поставками зброї і «відпускників». Може завдавати артилерійські удари по позиціях українських військ з території Ростовської області. Або може здійснювати прямі вторгнення силами кадрових частин – як це було під Іловайськом та Дебальцевим. І як тільки українська армія починає здобувати перемоги – російська військова машина перестає прикидатися, що її на Донбасі немає», – висловив думку журналіст. 

Він нагадав, що українська армія почала формуватися менше трьох років тому, у той час як російська – переоснащувалася протягом останніх п’ятнадцяти. 

«Якщо хтось думає, що виграти в прямому військовому зіткненні не так вже й складно, нехай згадає Сирію. Ту саму, де Кремль міг дозволити собі застосовувати всю номенклатуру озброєнь – від авіації до крилатих ракет. І подумає про те, що нинішній «гібридний» характер протистояння Києва і Москви обмежує останню у виборі методів і засобів», – підкреслив автор. 

«Війну не можна закінчити лише тому, що вам цього хочеться. І не можна виграти доти, доки ваш супротивник не розбитий. Потрібно звикнути до того, що іноді оборона може тривати десятиліттями. І поки одні люди тримають зовнішній периметр, інші повинні модернізувати внутрішній. Іншого рецепту успіху у нас немає. Деякі речі ви можете змінити. Деякі – ні. Найбільша помилка – плутати одне з іншим», – підсумував Казарін.

Коментарi

Коментарiв