Петро Олещук: Допоки «годуватимемо» цих «нещасних» росіян?

104
Ситуація з блокуванням торгівельного обміну з т.зв. ОРДЛО примусило усіх нас згадати про низку проблем, які виникли не вчора, однак, переважно, залишалися поза увагою громади.

Наприклад, це проблема торгівлі з ворогом. При чому, коли я веду мову про торгівлю з ворогом, то я, у першу чергу, маю на увазі не стільки те саме ОРДЛО, скільки Росію, яка, власне, і стоїть за будь-якими сепаратистськими рухами в Україні.

Без російських грошей не буде ворожої армії на Донбасі. Без російських грошей не буде там ні «бурятських відпускників», ні «танкістів-трактористів», ні «мирних градів». Нічого не буде. Весь цей військовий «молох» живиться не лише кров’ю, але й конкретними російськими грошима, які, як це не парадоксально, йдуть і з українського джерела.

Так, ми продовжуємо торгувати з Росією. І мова не про продажу наших товарів, але й про закупку товарів у Росії. І, що найцікавіше, закупку товарів, які ми чудово виробляємо і у себе.

Найбільш кричущий приклад – закупка добрив, яка останнім часом лише зростає. Мова про сечовину (карбамід), яку виготовляє ряд українських підприємств, однак це не заважає Україні закуповувати її в Росії.

16 грудня 2015 р. підприємства національного товаровиробника подали Міністерству економічного розвитку і торгівлі України відповіді на запитальники з інформацією щодо власних економічних показників, які підтверджують заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику демпінговим імпортом.

Фактично, мова про те, що російські підприємства, користуючись сприятливими умовами та сприянням з боку власного уряду, котрий продає їм дешевий газ, «кидають» в Україну добрива по ціні, яку не може подужати український виробник.

Задачі тут прості:

Шляхом демпігну знищити українські виробництва (у тому числі і на контрольованій Україною Луганщині – у Сєвєродонецьку), тим самим, зменшивши надходження до українського бюджету;

Підірвати соціальну ситуацію в ряді міст Сходу України, що дуже залежать від місцевої хімічної промисловості;

Примусити Україну фінансувати війну проти самої себе.

Здається, ситуація зрозуміла. Більше того, у відповідях на запитальники національний товаровиробник навів докази того, що у разі, якщо демпінговий імпорт з Росії не буде припинений негайно, це призведе до зупинки заводів та вибуху у регіонах, де вони розташовані, оскільки всі заводи національного товаровиробника є бюджетоутворюючими підприємствами.

Національний товаровиробник подав Міністерству всі належні докази, які підтверджують необхідність коригування собівартості російських виробників з врахуванням ринкової ціни газу (основної складової такої собівартості) під час розрахунку демпінгової маржі в рамках даного антидемпінгового розслідування.

За результатами відповідних розрахунків національного товаровиробника з боку російських виробників наявний значний демпінг до 163% (!!!) з використанням газового коригування.

Що робить у цій ситуації українське міністерство? Воно починає «тягнути гуму».

Так, Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 09 червня 2016 № АД – 358/2016/4411-05 строк розслідування було продовжено до 15 місяців. І зараз «віз» досі там.

Росія засипає нас своєю «хімією». За останній рік імпорт з Росії добрив лише зріс. Українські відомства з 2015 року займаються «антидемпінговими» розслідуваннями, хоча тут все досить ясно – не можна фінансувати ворога, не можна годувати російського виробника за українські гроші. Не можна давати йому демпінгом задушити виробника українського. Тим більше, що коли демпінг спрацює і Росія одержить монополію на українському ринку – вона одразу підніме ціни та буде диктувати умови Україні, погрожуючи у разі чого «покласти» наше сільське господарство.

Думаю, більшість адекватних людей це розуміють. Розуміють, що не можна торгувати з ворогом, фінансувати ворога, утримувати ворога. Чесно кажучи, я прекрасно розумію представників «Самопомочі» на чолі з Семеном Семенченко, що зараз активно «просувають» тему блокади ОРДЛО та зупинення закупівлі там вугілля, адже це те, що бентежить зараз усіх громадян, і логічно, коли політки починають піднімати такі теми, що справді цікавлять громадян. Як би ми до цих політиків не ставилися. Однак вугілля, як бачимо, це лише верхівка айсбергу, що має занурене у море брехні величезне «тіло».

Джерело: Петро Олещук

Коментарi

Коментарiв