Богдан Яременко: Все, чого ми не хотіли знати про стан оборони

39

Усе, що ми не хотіли знати про стан оборони.

 

На межі з Кримом близько двох років існує напіввоєнізований (скажімо прямо  – воєнізований) кримськотатарський підрозділ, який впродовж усього цього часу не можуть зробити частиною ЗСУ чи НГУ.

 

Усі (президент, місцева влада, СБУ, МВС) знають про цю проблему.

 

Виконуючи якесь завдання, підрозділ ЗСУ розгортається в Херсонській області, і командування цієї частини виявляється необізнаним з ситуацією на місці розгортання.

 

Тобто, як і у 2014 році, направляємо олов’яних солдатиків «кудись туди» без розвідки і розуміння, що на них «десь там» чекає.

 

Кримськотатарський воєнізований підрозділ, очевидно, в рамках виконання свого основного завдання  – блокади Криму, вирішує «розібратися», що за військовий підрозділ розгортається поруч з ними.

 

Розгортаючись, підрозділ ЗСУ зустрічає якийсь організований опір, і, слава Богу, без жертв, але з застосуванням сили долає його.

 

Зранку усі дізнаються, що перемогли не лютих ворогів, а заклятих друзів. Переможці тверезіють (щонайменше у якомусь із значень) і починають вибачатися.

 

Усе це відбувається на відстані, я так розумію, півтора  – два кілометри від лінії фронту (яку українська влада чомусь вважає лінією державного кордону і розміщає там прикордонників та митників), фактично на очах у росіян, в зоні, де реально можуть діяти російські ДРГ.

 

Можна привітати Генштаб та політичне керівництво України з черговою операцією з виявлення реального стану підготовки та організації оборони в Україні.

Коментарi

Коментарiв