Кирило Сазонов: «Опоблок» рвуть на шматки

70
Розкол в лавах вчорашніх регіоналів у міськраді Дніпра стосується не тільки і навіть не стільки ситуації у міській владі. Амбіції партії Мураєва і Рабиновича «За Життя» поширюються на всю східну частину України.
Ймовірність повернення окупованого Донбасу в українське виборче поле відкриває перед елітами Дніпропетровського регіону нове вікно можливостей. І поки колишні регіонали під новою маркою «Опоблок» не відновлять тотальний політичний контроль над Донецьком і Луганськом, у вчорашніх соратників є пристойний шанс відкусити свій шматок електорального пирога. Тим більше, якщо Москва зі схваленням поставиться до нових васалів.
Дніпро в даному випадку не є самоціллю. Вчорашній демарш п’яти опоблоківців у міській раді, який оголосив про створення депутатської групи «За життя» безумовно вплине на розклад сил на місцевому рівні. Але справа зовсім не в розподілі міського пирога. Фактично «Опоблок» втратив уже 14 депутатів із 25. Рік тому вийшло 9 депутатів, які створили групу «За Дніпропетровськ», і саме вони гратимуть на місцевому рівні. Складаючи конкуренцію вчорашнім соратникам. П’ять вчорашніх «розкольників» будують куди більш масштабні плани.
Тут є дуже важливий момент. Ціла низка дуже впливових українських політиків із абсолютно різних таборів говорять про те, що Донбас повернеться до складу України в 2017 році. Більш обережні політичні гравці стверджують, що 2017 року або в першій половині 2018 року. Росія з цим повністю згодна і максимально намагається прискорити процес. У Кремлі своя мотивація – припинення конфлікту на Донбасі з Україною дозволить домагатися пом’якшення або скасування цілого ряду принципових санкцій. Із найболючіших – із постачання обладнання і технологій із видобутку нафти і газу, а також щодо доступу до довгих кредитів. А про Крим можна дискутувати нескінченно, забовкуючи проблему різними варіантами «загального контролю», «широкої автономії» та іншими «опитуваннями громадського бекання». За окупацію Криму вводили персональні, а не галузеві санкції, з якими Москва може жити довго і без істотних жертв.

Таким чином, питання повернення Донбасу вже в найближчій перспективі цілком реально стоїть на порядку денному. Не дарма Кремль із такою поспішністю усуває одного за іншим вчорашніх героїв «Новоросії». Когось наздоганяє скажений ліфт, іншого підривають у власному кабінеті, особливо навіть не напружуючись із версією. Усі розуміють, що Москва зачищає територію і обрубує кінці перед поверненням регіону України, а в якості формального пояснення і версії для особливо упоротих прихильників «русского міра» зійде і легенда про українських диверсантів зі «Джмелем» Зоряна і Шкіряка.

Зрозуміло, що все одно на тотальну амністію бойовикам Україна не піде. Та й не треба – для Москви вони відпрацьований матеріал. Не шкода зовсім. Найодіозніших уже вбивають, інших залишать на закуску СБУ. І Особливий статус можна вертіти і зменшувати доти, поки Київ не погодиться. Головне – зберегти під патронатом Москви політичний ландшафт. А ось до Ахметова і Колеснікова в Москві довіри вже немає. Значить, потрібні нові партії і нові лідери. І тут як чортик із коробочки з’являється «За Життя». Із колишніх регіоналів, із вкрапленням найодіозніших борців за інтереси Москви в Україні. Коцаба, Монтян – там кадри просто самі за себе говорять. Але це для проукраїнського виборця мінус. В очах Кремля головне достоїнство – лояльність.

Харківська та Дніпропетровська області самі по собі цікаві, але ймовірність виборів у звільненому Донбасі відкриває перед новим проектом всеукраїнські перспективи. Оскільки всі політичні сили мають на думці можливість дострокових парламентських виборів, створення потужної бази за рахунок фракцій у місцевих радах стає ключовим питанням. Електорат і гасла у «За Життя» ті ж, що і у «Опоблока». За мир, за підвищення соцстандартів, за зниження тарифів, взагалі за все хороше проти усього поганого. З максимальним включенням адмінресурсу, як зазвичай. Так що їм доведеться боротися не з традиційним «помаранчевим» противником, а вигризати у вчорашніх «своїх».

Треба думати, що у Олександра Вілкула, який допустив такий розкол, попереду непроста розмова зі старшими товаришами по партії. З іншого боку, з огляду на можливий розкол в «Опоблоці» на групи Ахметова і Бойка, втеча частини соратників у новий проект ставить під питання виживання тих, хто залишився. Тут вже не до з’ясувань відносин – врятувати б хоч щось.

За великим рахунком, для отримання політичного контролю над Донбасом після його реінтеграції в Україні потрібні всього три складових:
Адміністративний ресурс, який може забезпечити Банкова, благословення Москви і фінансові ресурси, які автоматично трансформуються в медійні.
Останні два чинники – прихильність Москви і гроші, можна сміливо брати в дужки. Тому що перше і друге лояльним гравцям дає Кремль. А прихильність Банкової можна отримати шляхом переговорів – там легко підуть на такий компроміс, заради ослаблення Ахметова і зі страху перед можливим розширенням впливу Коломойського. Якби партії «За Життя» не виявилося під рукою в потрібний момент, Москві варто було б її придумати. Утім, дуже ймовірно, що саме так і сталося …

Коментарi

Коментарiв