Біг на місці: чому українські реформи завершуються провалом

65
Історик, публіцист, професор Українського Католицького університету, член Несторівської групи Ярослав Грицак проаналізував, чому більшість реформ в Україні завершуються нічим і пояснив, чи ми ще маємо шанс виправити ситуацію.

«Динаміка українських реформ нагадує пульс сердечника перед смертю. У двох останніх релізів Індексу моніторингу реформ (іМоРе) за січень і початок лютого цього року характерні назви: Небезпечний штиль: уперше в історії індексу значення 0. Ніяких реформ і Знову майже нуль», – підкреслює Ярослав Грицак.
Він зауважив, що фраза «реформи в Україні» уже стала схожа на «перебудову» і «гласність» часів Горбачова чи гасло першого Майдану «Бандитам – тюрми». Слова правильні, але по суті мало що означають.
За словами історика, усі ми звикли звинувачувати в ситуації, що склалася, владу. І вона заслуговує критики. Тим не менше, упевнений він, варто визнати і свою частину відповідальності – відповідальності тих, хто ангажується в реформи з боку суспільства.
«У цьому мене переконала розмова зі старшим колегою, американським експертом. Він добре знає Україну, консультує наші реформи в судовій сфері. З різних причин не може висловлюватися публічно, але дозволив передати його оповідання своїми словами. Так от, каже він, різниці між тим, що робить лікар в Україні і лікар у США, не існує. Обидва лікують пацієнта, кожен в силу своїх можливостей. Те ж стосується американського та українського вчителя – вони викладають дітям. Краще або гірше, інше питання», – розповів у статті для НВ фахівець.
При цьому, як він зауважив, є основна різниця між американським і українським прокурором: щоб виграти процес, американському прокурору потрібно одночасно звернутися до чотирьох аудиторій: суддів, присяжних, адвокатів і публіки, яка перебуває в залі.
«Це означає, що прокурор довго і ретельно готується до суду. Він докладно вивчає справу, шукає ходи, намагається бути максимально переконливим, пише свій виступ, тренується перед дзеркалом. І заради цього наполегливо трудиться, інакше буде програвати один процес за іншим», – пояснив експерт.
«Український прокурор нічого з цього не робить. Немає необхідності. Він нагадує рибака, якого посадили над бочкою з водою, де плаває риба, але замість вудки дали двостволку. Гарантія попадання – 100%. Ефективність – 0%, коли ідеться про реформи», – наголосив Грицак.
Отож, за його словами, мораль цієї історії в тому, що ми вважаємо, що реформи йдуть повільно, оскільки у еліт немає політичної волі – але це не вся правда.
«Насправді якась воля є. Можна сперечатися, за рахунок чого вона береться: тиску суспільства, побоювань втратити владу або чергового траншу МВФ. Але ця дискусія не повинна підміняти той факт, що, крім політичної волі до реформ, у нас нема кому їх проводити», – запевнив історик.
«Реформи – наслідок командної гри. У нас таких команд немає або майже немає. У більшості випадку є одна-дві людини, які дійсно знають, а не прикидаються, що і як реформувати», – підкреслив експерт.

Коментарi

Коментарiв