Prometheus: Починається справді серйозна політична криза

160
Співзасновник освітніх курсів Prometheus Іван Примаченко зауважив, що, спостерігаючи за блокадою тимчасово окупованих територій і справою Насірова, виникає відчуття, що дуже повільно, але починається справді серйозна політична криза.

«Вперше організована та стихійна опозиція змогла знайти ефективний інструмент тиску на владу: не відкидаючи легітимність влади в цілому, блокувати її дії на тих напрямках, де вони особливо непопулярні серед народу», – підкреслив Примаченко.
Як він зауважив, розуміючи, що жодна притомна людина під час війни не буде підтримувати «третій Майдан», влада почала поступово, але невідворотно нахабніти. І так повільний темп модернізації знизився ще більше, ключові питання на кшталт реформи прокуратури, судів чи рівня зарплат на держслужбі почали саботуватися, а навіть схоплені за руку журналістами і громадськістю корупціонери впевнено залишалися на своїх місцях.
«Але на відміну від «третіх», «четвертих» тощо Майданів, точкові блокування дій влади виявилися не тільки простими і ефективними. З’ясувалося, що сама влада не відчуває за собою в цих питаннях достатньої легітимності для використання навіть цілком законних інструментів, щоб, наприклад, розблокувати залізничні колії», – зазначив у своєму Facebook засновник Prometheus.
За його словами, це навіть не дивно, оскільки на відміну від популістських за суттю «тарифних акцій протесту», проблеми регуляції торгівлі з тимчасово окупованими територіями, схема Роттердам+ та тотальна безкарність топових українських чиновників це питання, що викликають гнів не тільки в пересічних громадян, але й в фахівців у відповідних галузях. А консенсус широких мас та еліт це справді небезпечна суміш.
«Немає сумніву в тому, що різноманітні політичні гравці зрозуміли звідки вітер дме і вже зараз активно шукають нові напрямки і приводи для того, щоб блокувати дії влади у тих чи інших відверто провалених останньою напрямках. Уже скоро ми побачимо позитивні, негативні і відверто мутні спроби «блокад», як у прямому, так і в переносному сенсі цього слова. Розширення подібної «повзучої» політичної війни, хоч і здається поміркованим інструментом тиску, але насправді є небезпечним не тільки для влади, але й для стабільності функціонування всього суспільства. І звинувачувати в цьому когось, крім самої себе, владі не варто», – стверджує фахівець.
Він переконаний, що бажання зберегти прогнилий статус-кво, позиція стратегічної невизначеності у важливих питаннях, цілком обґрунтовані підозри в корумпованості тих чи інших її представників – все це наслідки внутрішньої слабкості, а не дій її ворогів.
«Що може змінити ситуацію? По-перше, готовність доручити проведення ключових реформ (суди, прокуратура, приватизація держпідприємств, антикорупційні органи, держслужба тощо) командам незалежних фахівців, а не професійним шукачам компромісів між олігархічними угрупуваннями», – пише автор.
По-друге, вважає він, початок серйозного публічного діалогу щодо принципово важливих для країни стратегічних рішень як з фахівцями, так і з пересічними громадянами.
«По-третє, відмова від утопічних мрій представників старої системи залишити все як раніше, лише трохи змінивши декорації. Наскільки зараз це реальний сценарій? Дуже в цьому не впевнений. Але абсолютно впевнений в тому, що продовження дрібних атак на своїх політичних супротивників, декоративні зміни та зачароване повторення «а ми тут до чого?» точно ні до чого позитивного не призведуть», – підсумував Примаченко.

Коментарi

Коментарiв