Майдан у Верховній Раді програв – Бекешкіна про скандальну «боротьбу з корупцією»

54
Український соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна заявила, що включення до Закону «Про запобігання корупції» громадських організацій, навіть тих, які борються з корупцією, було абсурдним уже по своїй суті.

«Верховна Рада  вирішила розпочати боротьбу з корупцією  боротьбою з антикорупціонерами. Отже, тепер ми, нарешті, знаємо, де шукати  «корупціонерів»! Як де? Якраз серед тих, хто відчайдушно з корупцією бореться. Серед тих, хто ініціював і активно проштовхував електронне декларування і систему закупок Prozorro, хто волає про необхідність радикального очищення влади від володарів незрозумілих статків, нарешті, хто постійно нагадує суспільству про «діамантових прокурорів», вишки Бойка і багато чого, що декому хотілося би забути назавжди», – підкреслила у статті для НВБекешкіна.
Вона зауважила, що громадських діячів можна підозрювати у будь-яких смертних гріхах, але не в корупції, за визначенням.
«Бо що таке корупція? Будь-який словник чи енциклопедія пояснить, що корупція – це використання службовими особами владних повноважень з метою особистого збагачення, це зловживання службовим становищем. Громадські організації не належать до державного сектору, а громадські  діячі не мають владних повноважень. Отже, включення до «Закону про запобігання корупції» громадських організацій, навіть тих, які борються з корупцією, було абсурдним по суті.  Хочете публічності їхніх декларацій (бо справді всі вони і звіти пишуть, і подають декларації у податкову) – то ухвалюйте відповідний закон, але вже не про корупцію», – наголосила соціолог.
«На цьому можна було б поставити крапку. Проте питання залишається: невже цього не розуміли 268 депутатів, які дружно (і БПП, і «Народний фронт», і Опозиційний блок) за це проголосували? Ну є ж серед них і грамотні люди, і юристи є», – зауважила фахівець.
За її словами, навряд чи таке дружне єднання можна пояснити лише емоціями і жагою помсти депутатів «тим клятим НДОшкам, які таки дотисли разом із європейцями оте електронне декларування», і тепер суспільство знає, скільки у кого квартир, а у декого – й палаців, скільки валюти в скляних банках  і дивується, що, мабуть, в Україні найбільший відсоток  чоловіків, що живуть на «жіночому утриманні» – дружин, матерів і бабусь.
«Проте, так видається, що все це не можна списати на парламентську стихію і що все це є частиною чийогось дуже розумного і цинічного плану, в якому була вирахувана і ця жага депутатської помсти, і психологічні особливості Тані Чорновол, і особлива жадоба суспільства до «видовищ», коли погано з хлібом», – стверджує експерт.
На її переконання, автори плану розрахували вірно: що бідніше суспільство, то більша жаба.
«Але це ще не все і не головне. Закон спеціально виписаний надзвичайно аморфно і не конкретно, отже, і його застосування буде залежати від того, куди і на кого спрямують  відповідні контролюючі інстанції . Більше того, в законі міститься  положення, яке взагалі може заблокувати діяльність громадських організацій – це положення про необхідність заповнення чиновницьких декларацій особам, які, цитую: «беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції». Щось зрозуміло?», – зауважила авторка.
Для прикладу вона зазначила, що громадські організації замовляють соціологічним фірмам проведення опитування щодо корупції.
«Підпадає ця діяльність під закон? Скоріше, так.  Питання: чи візьмуться соціологічні фірми за це з перспективою для керівників заповнення 40-сторінкової декларації? Навіть припустимо, що вони на це героїчно підуть. А як бути з тими, хто безпосередньо проводив опитування, тобто – з інтерв’юерами?  А з тими, хто вводив результати в комп’ютерну програму? А з тими соціологами, хто готуватиме аналіз і представлятиме результати на прес-конференціях? Вони підпадають під Закон чи ні?  Отже, скоріше за все, фірми утримаються від проведення таких досліджень. Те ж саме можна сказати й про власників приміщень, які орендуються  під офіси і для проведення заходів і навіть про постачальників  канцтоварів. Отож, від громадських організацій будуть шарахатися як від прокажених, бо кому потрібні неприємності?», – підкреслила Бекешкіна.
«Отже, констатуємо, що корупція відійшла від страхів і активно пішла в наступ. Звісно, насамперед на свого найбільш активного ворога – громадські антикорупційні організації. Свого часу, в першу річницю Майдану Мустафа Найєм влучно сказав, що «Майдан переноситься у парламент». Нині я можу сказати, що Майдан в парламенті програв, і це дуже небезпечно», – резюмувала соціолог.

Коментарi

Коментарiв