Ігор Овчар: Україні потрібні загальнонаціональні страйки

131
Найтяжчі – перші кроки. Найтяжчі кроки нині – це навчити масового, у всьому розчарованого постсовєцького кріпака (совка) страйкувати.
Майдани в Києві – це спроби революцій від купки нехай і дуже передової (в більшості), але дуже невеликої частини нації. Нам потрібна не купка. Нам потрібні загальнонаціональні страйки. Згадайте хоча б позитивний польський досвід. Отже, ми маємо діяти по-європейськи.
Страйки та протести з найболючіших повсякденних питань життя українців. Влада повинна бачити, що ми не задоволені існуючим становищем вічно всім і у всьому винного кріпака-лоха. Влада повинна бачити, що нас багато, що ми повсюдно, що ми не мовчимо, що ми вимагаємо саме від них, а не просто абстрактно бурчимо на кухнях-фейсбуках. Влада повинна боятись у нас красти та нас обманювати. Бо страх масових протестів – це єдина дієва передумова, щоб змусити нинішню владу поважати націю. Бо мовчазну та покірну націю ніхто серед правлячої клептократії не боїться, а значить – не поважає. І поважати НЕ БУДЕ. Тож клептократія при нашому мовчанні продовжить красти та грабувати.
Отже, треба спочатку лякати, а не одразу стріляти, як вони нам «радять» через сонм корисних ідіотів та через платну підвладну агентуру. «Радять» із метою одразу «закрутити гайки». Бо стріляти потрібно лише тих грабіжників, що вже перестали боятись та серед білого дня при господарі збройно лізуть у хату. Ось це – бандитизм. І бандит повинен бути мертвим при першій же нагоді його вбити, бо інакше він уб’є вас. Поверх голів нам вже стріляли пси режиму – тож ми при останньому рубежі, панове українці.
Однак поки наші клептократи в своїй масі – ще не бандити, як в Росії. Вони лише крадуть та, вводячи в оману, грабують нас в той час, поки ми робимо вигляд, що дрімаємо чи зайняті «своїми проблемами». Таке «дрімання» – не вихід, це – боягузлива, нікчемна, антинаціональна позиція. Вирішення більшості наших так званих «своїх проблем» – це первинне завдання влади, яку ми утримуємо нашими податками та за рахунок нашої власності. Інакше нахєр вони всі нам здалися з багатотисячними та мільйонними зарплатами, дусями-феофаніями, конча-заспами та петрівцями?
Отже ми повинні навчитись масово протестувати, страйкувати, вимагати, контролювати. І лише тоді, коли ми побачимо, що не доходить та починається бандитизм, як при Януковичу, – масово стріляти бандитів. Бо саме такий алгоритм поведінки є чесним, справедливим та Конституційним. Оскільки Конституція – це наша домовленість поміж собою про те, які будуть порядки та влада в нашій державі. В Конституції не написано, що ми дозволяємо владі себе обманювати, принижувати та грабувати. Ми не давали згоду владі на бандитизм. Як би нам представники владної клептократії не трактували нашу Конституцію.
Джерело:Ігор Овчар

Коментарi

Коментарiв