Журналіст: Три роки тому українці були іншими – наївними і повними ілюзій

155
Український журналіст, ведучий, політичний оглядач Павло Казарін

Майдан, анексія Криму, вторгнення на Донбас сьогодні злилися для нас в одну загальну нерозривну низку подій. Час щодня міняє нас – кожен прожитий день дарує нам новий досвід. Новий досвід змушує переосмислювати уявлення про норму, а це переосмислення руйнує той контекст, в рамках якого ми ще недавно сприймали реальність. Що змінилося за три пекельних роки в Україні – розповів відомий журналіст, оглядач, ведучий Павло Казарін.

«Для нас – зразка 2017 року – збитого «Боїнга» не було б без розстрілу на Інститутській. А захопленого Донецька – без розгону студентів в листопаді 2013. Ми звикли вважати анексію – реакцією на Майдан. Донбас – продовженням Криму. Для нас всі трагічні й героїчні події останніх років – це глави однієї і тієї ж книги. Але в той момент, коли відбувалася кожна з цих подій – ми й гадки не мали, що буде далі», – пише Казарін.

«Ми пишемо цю книгу в режимі реального часу – сторінку за сторінкою, розділ за розділом. І в міру того, як відкриваються нові обставини – ми переглядаємо свої власні рефлексії з приводу попередніх голів. 2015 року будь-кого, хто засумнівався б у Надії Савченко, – було б піднято громадською думкою на вила. 2017 року вона точно так само підніме на вила того, хто продовжує мати ілюзії щодо неї», – підкреслив у статті для Крим.Реалії публіцист.

Проте, додав він, у тому й особливість, що людина належить своєму часу.

«Навесні 2014 року легко було вимовляти «я знав, що Майдан переможе». А в 2013 році на це в кращому випадку можна було лише сподіватися. Тому що історія вуличних протестів кувалася в реальному часі. І тільки завзятість тих, хто не пішов з вулиць, позбавила країну від Віктора Януковича», – наголосив журналіст.

«Час змінює нас і наші відчуття. І ця непомітна трансформація створює у нас відчуття, ніби ми завжди були такими, як зараз. А насправді ми просто не пам’ятаємо самих себе з нашого недавнього минулого. І якби ми зустрілися з самими собою з 2013, 2014 або навіть 2015 року – абсолютно не факт, що ми б знайшли спільну мову», – переконаний оглядач.

Він нагадав, як 2014 року вся Україна, припавши до екранів, стежила за тим, як її військові в Криму не спускали прапори. Наказів з Києва не було, техніка не їздила, воєнний стан не вводили. «Після втечі Януковича армія виявилися в правовій пастці. Вона робила те невелике, що було в її арсеналі в той момент – не приймала нову присягу в умовах тотальної плутанини. Ми вважали це героїзмом».

«Напередодні війни всі ми були сповнені ілюзій і сумнівів, від яких позбавлялися протягом наступних трьох років. Але виносити вироки самим собі неприємно – і тому обиватель виносить їх оточуючим. Так, ніби він сьогоднішній був точно таким же й раніше, а всі інші – ні», – підкреслив Казарін.

«Не треба брехати самим собі. Три роки тому ми були іншими. І через три роки теж будемо іншими. І найчастіше під кожною інквізиторською мантією ховається колекціонер власних помилок, які він намагається засуджувати в оточуючих», – підсумував експерт.

Коментарi

Коментарiв