Петро Олещук: Боротися з корупцією і не карати корупціонерів – дивовижне українське мистецтво

376
Політолог Петро Олещук

Дивлюся я на вітчизняних «борців із корупцією», і розумію, що в УРСР «боротьба з корупцією» замінила побудову комунізму.

Себто як в радянському анекдоті: «гарна робота. А головне – вічна».

Додам.

Робота, в якій купа народу працює не на результат, а на процес.

Ми – унікальна країна.

У нас в якості досягнення поставленої боротьбі з корупцією – створення купи антикорупційних органів.

І це я не кажу про численних «громадських борців».

А потім як тільки справа доходить до конкретного Мартиненка – і все, боротьба з корупцією закінчується. Починається сувора дійсність, де людину, яку підозрюють у «запозиченні» мільйонів беруть на поруки. Добре хоч не нагородили. За «спонсорство Майдану».

А загалом, це дивовижна майстерність. Так боротися з корупцією, аби жоден корупціонер не постраждав, але всі були переконані, що боротьба триває.

«І вновь продолжаєтся бой, і сєрдцу трєвожно в груді, і Ситник такой молодой, і юний октябрь впєрєді».

І не треба мені про антикорупційні суди.

Що далі? Антикорупційна Верховна Рада чи Антикорупційний Нацбанк?

Антикорупційна боротьба – не брати і не давати хабарі, та не давати це робити іншим. Усе.

Якщо прокуратура, суди та інші органи не спроможні це робити – потрібні інші прокуратури та суди. Не антикорупційні, а нормальні. Людські. Які не братимуть хабарі.

А «перемога над корупцією в окремо взятому органі» – це перемога комунізму в окремо взятій країні.

Джерело: Петро Олещук

Коментарi

Коментарiв