Денис Пашанін: Останні рішення Порошенка – лише слід євроатлантичного копняка

290
Блоґер Денис Пашанін

Вчоний кіт уважно вивчає хвилі інфокалу, які перманентно котяться мордокнижкою, після того чи іншого інфовбросу і хоче нявкнути два слова з приводу останніх подій на інформаційному фронті.

Почну здалеку: від сотворення безвізу, так би мовити.

Три довгих роки, євроафєрісти тягали безвізового кота за хвоста, аж поки врешті після довгих законодавчих поневірянь не імплементували цей шенген для бідних, на радість вітчизняних єврооптимістів.

Три довгих роки, вашингтонський обком вкупі з євроафєрістами дбайливо обкладали санкціями Ху*лостан в примарній надії, що Ху*ло не витримає економічного тиску і включить задню.

Три довгих роки, уламки колоніальної адміністрації УРСР намагалися симулювати державотворчі процеси під вивіскою Держава Україна, фактично колаборуючи з ворогом у всіх галузях окрім зовнішньої політики.

І тут шось велике в лісі здохло, як той казав.

Одразу після імплементації безвізу, до цього моменту ялове РНБО, зненацька вродило досить довгенький список економічних санкцій проти заклятих братів, а ПеПе швиденько підмахнув відповідний указ. При чому це рішення готувалося в умовах небувалої секретності і впало на голови, як фігурантів санкційних списків, так і пересічних громадян, несподівано шо сніг у травні.

Як можна було зауважити неозброєним оком, частина номінально українського віртуального ком’юніті, вкупі з ху*лостанськими гамноньюсами від такої несподіванки впали на фігуральну віртуальну сраку. А коли оговталися почали гарячково шукати можливості обійти санкції, що стосуються інтернет-ресурсів, хоча насправді це лише верхівка айсберга.

А тим часом, ПеПе безальтернативний подався до мами Меркель на консультації і вже з’явилися заяви про реанімацію менських договорняків в нормандській клініці..

В підсумку хочу зауважити, що знаючи нелюбов нашої влади до прийняття самостійних рішень, в будь-яких питаннях, починаючи від захисту територіальної цілісності і закінчуючи боротьбою з корупцією, всі оці безумовно потрібні хоча й дещо запізнілі санкції є вислідом чарівного євроатлантичного копняка у владну дупу ПеПе сонцесяйного, тим паче що до президентських виборів залишилося не так вже й багато часу.

На скромну котячу думку, в даному випадку Україна набуває рис суб’єктності в актуальному геополітичному процесі, хоча й робить це через «не хочу».

Але ж хіба хочеш – мусиш, як той казав.

Будьмо уважні.

Джерело: Денис Пашанін

Коментарi

Коментарiв