Лариса Ніцой: Стоятиму під Верховною Радою. Хто зі мною?

412
Українська письменниця Лариса Ніцой

Майже тридцять років тому тоді ще парубок Едуард Драч виконав пісню. Цінність цього виступу полягає не тільки в тому, що пісня й досі актуальна. Цінність виступу ще й у маленькій деталі. Тридцять років тому Едуард перед піснею сказав малопомітну фразу: «Святвідродження пісні – це наше щастя, святвідродження мови – ЦЕ НАША ГАНЬБА. Ми з вами мітингуємо, кричимо, плачемо…» Це було сказано за два роки до проголошення Незалежності: «Ми з Вами мітингуємо, кричимо…» – мимохідь мовлені болючі слова…

Сьогодні Едуард зрілий чоловік, незалежній Україні вже 26 років – а що змінилося? Ми продовжуємо кричати за мову. Ганьбу ми з вами так і не зупинили. Своєю безхребетністю і філософією «головне, не сваритися» ми добилися того, що в новітніх законопроектах знову прописують «навчання мовами меншин», «професійна діяльність мовами меншин» і все те забезпечувати повинна своїм коштом держава, а «статус української мови, як державної, не може заперечувати мовних прав і потреб меншин». Пояснюють це захистом кримських татар. Якщо їх так захищають, чому їм не виписали окремого пункту?

13 липня за оте навчання і професійну діяльність буде голосувати Верховна Рада України. Уже внесли в порядок денний. Не вороги голосуватимуть. Свої. Законнообрані нами…

13 липня – Законопроект про освіту 3491-д.

О 9:30 стоятиму під Верховною Радою. У мене немає сцени, озвучки, навіть мегафону. Прийду й стоятиму. Хто зі мною?

Джерело: Лариса Ніцой

Коментарi

Коментарiв