Лариса Ніцой: Ми виростили іще одне покоління неукраїномовних дітей

351
Українська письменниця Лариса Ніцой

Разом із сином в магазині взуття вибираємо кеди. Вони є двох типів: з високими халявками і без халявок, низькі.

– Вам вот еті панравілісь? – питає хлопець продавець. – і подає з вітрини кеди з високими халявками.

– Ой, ні, це глибокі, подайте будь ласка, мілкі.

– Ето вам в магазін канцтаварав, – продавець бережно ставить кеди на вітрину.

– Тобто? Причому тут канцтовари?

– Ви сказалі «мєлкі». Мєл, чтоби на даскє в класє пісать. Я тоже нє знаю прі чьом здєсь канцтавари, єслі у нас обувь.

Сміюся. Підходжу до кедів. Тицяю пальцем на кеди з халявками:

– Це глибокі кеди.

Тицяю пальцем на кеди без халявок:

– Це мілкі кеди.

– А ета на каком язикє?

– Я українка, тож розмовляю українською.

– А я тагда кто?

– Не знаю. Ви розмовляєте російською, то хто ви?

– Ой, можна падумать вот ви сєйчас разгаваріваєте на чістам укрАінскам.

Хлопець відійшов. На його останні слова ми з сином тільки перезирнулися. Звісно, ми розмовляємо українською. Міряємо далі кеди, коли продавець підходить знову.

– Нєт, вот ви скажітє, что за слова такоє «мєлкі». Вот зацепіла ано мєня. Ета же нє укрАінскає слово.

– Як це не українське? – сміюся я. – Дуже навіть українське. Давайте проґуґлимо.

Відкриваю пошук, забиваю слово «мілкий». Вискакує кілька значень, перше з них: мілкий – значить неглибокий.

– Бачите? – питаю. – Це українське слово. Він мілкий, вона мілка, а вони разом – мілкі. А Ви української зовсім не знаєте?

– Пачєму ета? Знаю.

– Ясно, значить ви нас, покупців, зовсім не любите. Я Ваш магазин люблю, постійно купую у вас взуття, а ви мене – ні.

– Пачєму ета?

– Та тому що ви зі мною не хочете українською розмовляти.

– Я стєсняюсь, а вдруг что-та іспорчю.

– Ой, не бійтеся! Я Вас запевняю, мені все сподобається.

І хлопець спробував. Збивався, але пробував.

А я стояла й думала: «От іще одне покоління виростили неукраїномовних дітей. Неукраїномовних громадян». Міністерство освіти стверджує, що за статистикою, навчання російською мовою у нас зменшується. Але я цього в Києві не відчуваю. Якоюсь паралельною освітою вони керують, їй Богу.

13 липня у ВРУ міністерство буде протягувати новий закон про освіту з навчанням у садках і школах мовами меншин, у професійних і вищих закладах мовами меншин з подальшою професійною діяльністю мовами меншин. А так просто, готувати до професійної діяльності державною мовою, як це робить увесь світ, кожен у своїй країні. Так просто і логічно. Для світу. Не для нас…

Джерело: Лариса Ніцой

Коментарi

Коментарiв